В поисках смысла

Відомим є твердження: не знаєш як чинити – чини за законом. У нашому випадку, коли губишся у хитросплетіннях сучасної політико-медійної реальності в Україні, часом корисно звернутися до народних казок як смислового ключа до строкатої реальності.

Отож, за таких обставин пригадується відома казка "Дванадцять місяців". Як у будь-якому іншому непересічному явищі народної творчості, у цьому тексті знаходиш щоразу новий зміст.

У дитинстві – це повчальна історія про вередливе дівча та її жадібну матір.

Та зовсім інакше сприймаєш цей твір, коли доводиться давати оцінки дорослим проблемам.

Виглядає так, що згадана казка – повчальна розповідь про довічність здорового глузду, про те, що все, що людина прагне позбавити змісту чи то витворити свій власний псевдо зміст, навіть у рамках однієї сім’ї чи галявини серед лісу, зазнає неминучого викриття.

Спробуйте з позицій здорового глузду дати оцінку рішенню КС по київським виборам. Скажете, право – понад усе. Однак право – римський винахід – лише людська вигадка, щоб виправдати часом химерні людські вчинки.

Цінність римського права перш за все у тому, щоб максимально наблизився до природнього змісту речей, а не керуватися виключно людськими забаганками.

У цьому зв’язку доречними будуть слова російського письменника Даніїла Граніна, сказані ним з приводу того, що, власне, допомогло радянській творчій і науковій інтелігенції зупинити партійно-державну затію з поворотом "вєлікіх сєвєрних рєк".

Шукаючи відповідь на це питання, автор роману "Йду на грозу" говорить про "силу здорового глузду", який наповнив змістом зусилля противників тієї екологічної авантюри.

При цьому він зауважив, оцінюючи, щоправда, державне буття сусідньої країни, що сьогодні такої сили бракує його суспільству.

Аж надто тотальним виглядає сьогодні втрата змісту й у нашій країні.

Його втратили сумнівні з естетичного погляду мультики для дорослих, озвучені голосами коміків нацмаштабу, недоречністю виглядають сльози політеси у прямому ефірі популярного ток-шоу, губляться у своїх роздумах політичні експерти з аналітиками медійного ринку, у чому ж сенс продажу/купівлі UMH group?

Адже пояснення нових власників чомусь сприймаються непереконливо.

Минув час, і стало зрозумілим, що події 18 травня змістом наповнили лише експромти кількох спортивномислячих громадян. Водночас навіть ключові учасники обох травневих маршів досі дискутують про цілепокладання їх ініціатив.

То вже навіть не кітч, який хоч і є творчістю навиворіт, однак від цього свого змісту не позбувається. Враження таке, мов одна, значно менша частина суспільства вдалася думати, що інша той правічний здоровий глузд остаточно втратила. А отже його можна підмінити політтехнологічними викрутасами.

Якщо скористатися порадами згаданого Даніїла Граніна, то той, хто перший у політиці чи у суспільній діяльності запропонує новий справжній зміст, той отримає перевагу. Не важливо, чи то буде опозиція, чи влада, чи авторитетна особистість.

Навіть неважливо, чи то буде кітчеве рішення. Питання лише у віднайдені загальноприйнятого змісту. До речі, ближчим до цієї мети виглядає владна сторона, розігруючи тему Митного союзу. Щонайменше, сприймається органічніше.

То ж насправді, все, що ми бачимо й чуємо, не має значення, а отже, справжні події, що вплинуть на долю країни й кожного з нас, як це й ведеться, відбуваються поза нашим оком і без нас.

У такому разі доведеться нагадати ще одну народну приказку, що "шила у мішку не сховати", а творити державу, яка буде демократичною і гідною поваги без участі громадян – то вже буде держава із іншим політичним майбутнім.

Сергій Даниленко, для УП