Большая страна малых людей

Україна – це велика країна! Таке гасло в останні роки часто звучить у наших ЗМІ.

Україна багата своєю природою: безкраїми полями, горами, морями й озерами, дорогоцінним чорноземом, природними мінералами, - старовинною самобутньою історією, прекрасними архітектурними пам’ятками, визначними науковцями та творцями в різних ділянках культури, суспільними діячами, державними мужами і полководцями.

Україна – велика країна! Справді є чим пишатися!

Але останнім часом відбувається щось дивне, настало якесь велике замішання в політиці, економіці, освіті та інших ділянках суспільного життя. Не знаємо, куди йдемо - на схід чи на захід; одне говоримо, а інше робимо; ділимося на своїх і чужих, на наших і ваших, на приятелів і ворогів. Одне слово, повний безлад. 

Пересічні громадяни, намагаючись з’ясувати, що відбувається, і почуваючись безпорадними,  характеризують цю ситуацію з певною іронією. Наведу приклад нещодавно почутого прояву такої народної словесності: наші дороги - як наш уряд, а наш уряд - як наші дороги.

Чому це так? Причина, думаю, у тому, що сьогодні в Україні надто багато "малих людей", тобто тих, хто думає тільки про себе, хто не бачить дальше від свого носа, хто думає одне, говорить інше, а робить ще інше, хто не шанує ближнього.

А найгіршою рисою "малої людини" є нерозуміння власної гідності та небажання максимально використати на загальне благо всіх даних їй Божих дарів.

То хто ж тоді "велика людина"? Періодично в пресі з’являються списки громадян, які впливають на життя суспільства.

Запрошую Вас скласти власний список, але не впливових, а "великих людей". Не зважайте притому, яку посаду  вони обіймають, скільки грошей мають, чи обдаровані ораторськими здібностями, звідки походять тощо. Краще зверніть увагу на тих, хто працює над собою, кого Ви поважаєте, кому довіряєте, з ким хотіли б спілкуватись, ким захоплюєтеся.

Чи є з того замішання –  в якому ми опинилися і яке, може, навіть дехто зі своїх чи чужих свідомо розкручує –  якийсь вихід? Чи є якийсь рятунок? На мою думку, так.

Пропоную простенький вихід, випробуваний століттями: трудитися і молитися!

Працюймо над собою, стараймося якнайкраще розвинути свою людську природу з усіма притаманними їй Божими дарами та використовувати на справжню тривалу користь для самих себе та всіх тих, за добро яких маємо відповісти перед Господом Богом. А щоб правильно виконати таке високе завдання, просімо в Нього світла й сили.

Такий розв’язок стосується однаковою мірою всіх жителів Землі, без жодних винятків. Якщо ми всі старанно застосовуватимемо цей простенький "рецепт", число "малих людей" в Україні значно зменшиться і справді можна буде пишатися Україною перед своїми і чужими. 

+ Любомир