Оппозиционные мантры

Політична топ-новина останніх днів – опозиція об'єдналася і обрала Яценюка своїм лідером. Політологи й аналітики безладним хором розмірковують: до чого це призведе, якими є шанси Яценюка утвердитися керівником партії повз Юлію Тимошенко, чи здатні опозиційні партії об'єднати власні зусилля перед президентськими виборами та таке інше.

Але, на мою думку, ключова подія з'їзду – не обрання Яценюка, а прийняття так званого ідеологічного маніфесту партії "Батьківщина" "Європейська країна".

Зрештою, у тій самій Європі, цінності якої нібито поділяє "Батьківщина", виборці звертають мало уваги на лідерів. Вони голосують за ідейні та програмні засади політичної партії. За те, що вона обіцяє. Громадянам цікаво знати – що саме конкретна партія, прийшовши до влади, зробить для нього особисто й для країни в цілому. А лідер – справа другорядна.

Таким чином, відповідь мав би дати Маніфест. Але дав таку, що стає зрозуміло – опозиція не просто перебуває у стані глухої ідейної кризи. У "Батьківщини" закінчилися будь-які ідеї, з якими вона може йти до виборців.

Преамбулу Маніфесту можна взагалі не читати – це струс повітря фанфарами гучних гасел. Хоча навіть і в цих гаслах є такі, які "Батьківщина" свідомо саботує.

Наприклад, заява, що "стратегічна мета партії – ...повноправне членство України в Європейському Союзі". А чому тоді фракція "Батьківщини" у ВР відмовилася голосувати за законопроекти, спрямовані на євроінтеграцію України? Опозиція готова віддати роль "головного євроінтегратора" Партії регіонів? Регіонали лише зрадіють.

Далі у Маніфесті йде "перелік цінностей", які, зазвичай, фіксують у своїх написаних під копірку програмах десятки українських політичних партій: "політична та економічна конкуренція", "патріотизм", "рівність усіх громадян перед законом", "забезпечення гідного рівня життя кожного українця", та ще з десяток подібних постулатів. Необізнаному читачеві складно сказати – писала цю програму КПУ або "Свобода".

Продовжують Маніфест пишномовні, але абсолютно беззмістовні чи навпаки очевидні до банальності тези, які "Батьківщина" намагається видати за основу власної ідеології.

"Українці – сучасна політична європейська нація, яка будується на засадах громадянської єдності". "Державний суверенітет і територіальна цілісність України є недоторканими". "Україна має більше ніж тисячолітню державотворчу історію". "Різноманітність культур, специфіку регіонів, багатий і неоднаковий історичний досвід різних частин України, поліконфесійність і різномовність ми вважаємо не проблемою, а ознакою духовного багатства України".

Усі ці фрази, взагалі – до чого? Зайвий раз використати інтернет-мем "капітан Очевидність"?

Якась конкретика проглядається лише у питаннях, пов'язаних із гуманітарними проблемами. "Голодомор ми вважаємо геноцидом українського народу", – це проти ПР та комуністів, котрі думають інакше.

"Ми поділяємо резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ "Возз'єднання розділеної Європи", у якій нацизм та сталінізм засуджуються як явища одного порядку". Ще один камінець у город комуністів.

Нарешті в Маніфесті є такий пункт: "Батьківщина" об'єднує Україну, не ділить українців за ознаками національності, мови, релігії, історичної пам'яті тощо". Це вже обережне відмежування від власних союзників з ВО "Свобода".

І все.

Взагалі відсутні ідеї соціально-економічного характеру. Чи ідеологи "Батьківщини" вважають, що лише "сталінізм" та "різномовність" українці вважають ключовими проблемами сьогодення?

Де точка зору партії на запровадження в Україні медичної реформи? Де позиція з приводу дозволу або заборони продажу земель сільськогосподарського призначення? Де думки із приводу підготовки запровадження адміністративно-територіальної реформи?

Де, насамкінець, бодай щось, що дійсно турбує людей?

Мені можуть заперечити, що Маніфест для того й написали, щоб окреслити найбільш глобальні питання. А до дрібниць справа дійде пізніше.

Але в тому-то й проблема, що руки в опозиції до формулювання – хоча б! – власної позиції з питань, які турбують пересічного виборця, ніколи не доходять.

Замість цього чуємо критику непопулярних заходів влади. "Геть – пенсійну реформу!" "Скасуємо медичну реформу!" "Ні – продажу землі!"

Проте сказати "ні" – ще не сказати "так". Альтернативного бачення стратегічного розвитку України опозиція не запропонувала. І, судячи з пустопорожнього Маніфесту, пропонувати не збирається.

Тому, на превеликий жаль, "новим етапом в історії України" 2015-й рік може й не стати. Опозиції немає з чим виходити до виборців.

А це значить, що все доведеться робити з початку.

Микола Філонов, спеціально для УП