Умирающие дети как приговор системе

Важкохворі діти не можуть запропонувати мільйон доларів депутатам за голосування на їхню користь за пакет законопроектів, який дозволить добудувати першу в країні сучасну дитячу лікарню в Охматдиті.

Не можуть, бо їх батькам ледь вистачає грошей аби дістатися з регіонів до Києва. Не те, що вже осилити 150-200 тисяч євро на дорогу трансплантацію кісткового мозку від неродинного донора в Білорусі чи Росії, де, на відміну від України, вже давно роблять такі операції.

Ситуація навколо пакету законопроектів під назвою "Гроші з пива на Охматдит"  показала справжні обличчя багатьох політиків, які публічно кричать про любов до дітей, а насправді гальмують, ігнорують чи забалакують це питання.

Ідея пакету законопроектів проста – підвищити акцизи на пиво, як це зробила Росія в 2009 році, та спрямувати додаткові кошти на завершення модернізації Національної дитячої лікарні "Охматдит".

Хтось скаже, що це погано для цілої пивної галузі. Але чи є це погано для здоров’я українців? Звідки брати гроші, коли в бюджеті діри, а діти помирають щодня.

Це ініціатива, яка визріла всередині групи волонтерів, знайшла підтримку у представників всіх парламентських фракцій. Але реалізація цієї ініціативи – а фактично ледь не єдиного шансу нарешті добудувати лікарню – сьогодні залежить від політичної волі конкретних людей, до яких хочеться звернутися персонально.

Вікторе Федоровичу! Як президент та гарант Конституції, в якій захищено право дітей на лікування, ви обіцяли добудувати новий комплекс національної лікарні "Охматдит" .

Про це ви сказали у коментарі волонтерові Ганні Гопко після прес-конференції 1 березня. Ви ствердно мовили: "Обіцяю!".

Діти і батьки важкохворих дітей мріяли б вас побачити в Охматдиті. Думаю, що побачене – а це не лише 100 річні стіни із грибком, а дитячі очі, які з оптимізмом дивляться у невідоме майбутнє, не залишило б байдужим!

Діти не будуть плакати, діти не будуть жалітися. Важкохворі діти після хіміотерапій сильніші за нас, здорових…Не вірите, приїжджайте!

Шановна пані Акімова! Ви доклали найбільше зусиль до творення Програми економічних реформ президента, де зокрема сказано: "Програмою економічних реформ Президента передбачено створення стимулів для здорового способу життя населення, зокрема, через підвищення акцизів на алкоголь і тютюнові вироби зі спрямуванням їх до спеціального фонду державного бюджету з подальшим використанням для фінансування заходів охорони здоров'я".

Пані Ірино, запрошуємо Вас в Охматдит! Спілкування з дітками додасть рішучості.

Шановний пане Азаров! Ви декілька разів приїжджали в Охматдит, кожен раз зміщуючи графіки завершення будівництва. Зараз думаю, що з відсутнім фінансуванням і в 2015 не буде лікарні, хоча планували на кінець року?

Минулої осені ви голосно говорили журналістам (перед виборами) – ну, що дивіться будуємо? Не те, що опозиція балакає. Проте уже весною цього року Опікунська рада заявила про відсутність грошей та зупинку будівництва.

За 6 місяців цього року перерахували лише 60 мільйонів із 95 і це заборгованість за минулий рік. Темпи будівництва реально призупинені.

Чому Кабмін не виконує розпорядження президента від 24 квітня 2013 року про безперебійне фінансування "Охматдиту" ?

Знаємо, що ваші чиновники наполягають на кредитуванні під державні гарантії. Вам самому від таких порад не смішно? Навіщо затягувати країну в кредитний зашморг?

У 2011 році ви отримали спеціальний приз "Золоте гальмо" в рамках анти премії "Золота коса" від Коаліції громадських організацій "За вільну від тютюнового диму Україну". Тоді Кабінет Міністрів замість того, щоб бути рушієм позитивних змін, був гальмом, що заважало громадським організаціям та активістам захищати здоров’я громадян.

Справа в тім, що Кабмін на рік відтермінував появу фотоілюстрацій наслідків "тютюнових" хвороб на пачках сигарет, не підвищував акцизи на тютюнові та алкогольні вироби, скасував Державну цільову програму зі зменшення негативних наслідків тютюнокуріння, тощо.

Пане Сергію Арбузов! Допоможіть! Це не складно, зважаючи на ваш особистий вплив на економічний блок уряду. Ви ж, напевно, наш майбутній прем’єр!

Шановний пане Віталію Хомутинник! Як впливовий голова комітету з питань податкової та митної політики, ви надто обачно відреагували на законопроект з підвищення акцизів на пиво. 30 днів комітет бив байдики, затягуючи процес розгляду. А потім ви розродилися своїм законопроектом, який пропонує наповнення бюджету із підвищення акцизів на алкоголь та тютюн, знижуючи ставки акцизів на пиво.

А також звертаємося і до Євгена Геллера! Голова бюджетного комітету, який неодноразово виступав проти збільшення коштів на лікування людей. Пивні компанії переконали вас в кризі на ринку пива. Знайдіть 10 хвилин часу, щоб ознайомитися із досвідом шантажу пивних компаній в Росії, а тоді уже відправляйте членів Опікунської Ради на переговори з пивниками.

Ось інфографіка, яка розвінчує тези про швидку смерть пивної галузі". Це ж саме говорили, коли в Росії хотіли втричі підвищити акцизи на пиво.

До опозиції. Окрім декількох небайдужих, лідери поки тихо спостерігають за нашим болем. Думаю, що готовність опозиції підтримати ухвалення пакету законопроектів, що допоможуть важкохворим дітям покаже суспільству, чим опозиція відрізняється від влади.

У кожної із політичних сил є всі шанси продемонструвати свою зрілість і готовність інтереси країни ставити вище політичної конкуренції. Наші експерти, які всі працюють безкоштовно, готові надати всю інформацію, якщо в когось дійсно є не лобістські, а реальні питання.

... Скажу чесно, дуже важко пережила, коли у жовтні 2012 в Охматдиті помер хлопчик Ілля, який не дожив до своїх 13 років. Бідні батьки з Херсонщини продали усе, що було в них з надією, що в Києві врятують сина. Але було вже запізно, і до складних випадків нинішній Охматдит не надто пристосований. Мовчу про ситуацію в регіонах.

Натомість Опікунська Рада Охматдиту у 2012 році відправила за кордон 14 дітей, на лікування яких було зібрано волонтерами 18 мільйонів гривень. 14 дітей живі. Їх врятували в іноземних клініках, не тут.

Країна, де приречені діти, яким насправді можна врятувати життя, добровільно позбувається майбутнього.

І це пряма відповідальність нас, дорослих. Дати відповіді на питання, як це змінити – це пряма відповідальність політиків. Інакше – чи потрібні країні політики, для яких цінність людського життя менша, аніж прибутки конкретної галузі?...

Ганна Гопко, член Опікунської Ради НДСЛ "Охматдиту", волонтер кампанії "Наші діти" Руху добровольців "Простір свободи", для УП