Не поздно ли пить боржоми!

Дискусійною темою стало нині висунення спільного кандидата на посаду президента від опозиційних сил.

Ну що, здавалось би, тут незрозумілого після стількох прикрих поразок? Так ні ж! Як грім серед ясного неба з’явився лист Тимошенко з порадою не висувати єдиного кандидата в президенти від опозиції, якщо вибори проходитимуть у два тури.

Лідер опозиції твердить, що було б не шанобливо і не демократично не дозволити українцям самим обрати таку кандидатуру. Вона впевнена, що "сім’я" може знайти спосіб повторити історію з "канівською четвіркою", яка зрештою розвалилась, і що один кандидат від опозиції не зможе мобілізувати необхідний для перемоги над Януковичем ресурс.

Тимошенко вірить, що представник опозиції неодмінно вийде в другий тур. Але не всі опозиціонери поділяють її оптимізм.

До виборів ще залишилося більше двох років і багато що може статися як в стані опозиції так і в таборі "сім’ї". Останній може зробити ставку навіть не на Януковича. Для них головне – зберегти владу. Думка, що все вирішує сам Янукович є помилковою. Студентка Юля неуважно конспектувала Леніна і Маркса, бо в її аналізах відсутній класовий підхід. Адже не Янукович сформував в Україні владу донецького кримінального капіталу, а саме капітал посадив його в президентське крісло та доручив захищати його інтереси.

Найбільшою заслугою Юлії Тимошенко за два роки її ув’язнення є те, що вона показала усьому європейському політикуму, чим насправді є нинішня влада в Україні. Сама ж вона, схоже, зрозуміла це не до кінця.

Адже вона сидить у колонії не тому, що її боїться Янукович, а за те, що за часів прем’єрства Ющенка змусила газових і нафтових баронів платити податки, що переконала опозицію здати депутатські мандати і розпустити Верховну Раду, де був створений надійний союз трьох досі братніх партій: комуністів, соціалістів і капіталістів.

Вона сидить за те, що кличе до повалення олігархічної влади. Сама ж вона повчала колись Ющенка: "з наперсточниками переговорів не ведуть". Переворот у парламенті шостого скликання, перекуповування депутатів, бандитське порушення регламентних процедур під час прийняття мовного та багатьох інших законів, повне підпорядкування владі всієї судової системи, останні вибори у Василькові та Ялті, намагання провести повторні вибори в п’яти "проблемних" округах саме у серпні, все це - і далеко не тільки це - показало, що нічого не змінилося і не зміниться.

Чому ж Юля кличе опозицію негайно сісти за круглий стіл з владою і провести з нею переговори щодо забезпечення вступу України до Європейського Союзу?

Невже Юля вірить, що влада може піти на створення незалежної прокуратури, справді незалежного суду та істинно демократичної виборчої системи, як того вимагають європейські лідери? Юля уявляє собі вибори на Донбасі без фальсифікацій?

Варто запитати: навіщо "сім’ї" Європа без влади? Невже їй не краще буде тинятися між Європою і Азією але бути при владі і капіталах? Свого часу Брежнєв підписав Гельсінські Угоди а згодом кинув за грати всіх без винятку, хто домагався їх втілення в життя.

Уся поведінка "донецьких" свідчить про те, що втрату влади вони і в думці не тримають. Як тут не згадати К. Маркса, який казав, що капітал, якщо йдеться про надвеликі прибутки, не зупиниться перед будь-яким злочином. А втрата влади означала б для "сім’і" втрату позахмарних прибутків.

Викладенні вище міркування наводять на думку, що лідер опозиції може інколи помилятися. Можна було б наважитися порадити Юлії Володимирівні краще зробити прискіпливий ( і неодмінно з класових позицій) аналіз причин поразки помаранчевої революції та її власної поразки на президентських виборах. Без такого аналізу перемоги опозиції в майбутньому малоймовірні.

У перерві між засіданнями Вищого Адміністративного Суду, який розглядав вимогу Тимошенко перерахувати голоси, депутат Олег Лукашук, намагаючись підбадьорити її, сказав: "Не переживайте так. Ви не програли вибори. Вони просто приписали собі голоси". На це Юля відповіла: "Ні, не так. Ми якраз програли вибори".

Ні на засіданні фракції БЮТ, ні на з’їзді партії "Батьківщина" глибокого аналізу причин поразки не відбулося. Аргументації звелися до фальсифікацій та до переходу Ющенка в табір Януковича. Насправді все було значно глибше.

Колись у підручнику з історії СРСР був розділ "Причини перемоги у Великій Вітчизняній Війні". Там вказувалося, що перемогу над Німеччиною забезпечили найпередовіший у світі суспільний лад, міцна дружба народів Радянського Союзу та геніальний стратег і полководець товариш Сталін.

"Батьківщина" не була найпередовішою партією у плані її ідеологічної єдності і згуртованості. Її ідеологія залишалася розмитою і невиразною, бо не було чітко доведено до суспільства, інтереси якого класу вона захищає Справедливість, чи сама Тимошенко – це не ідеологія. Партія була і не лівою, і не правою, не націонал-патріотичною і не соціалістичною, не ліберальною і не консервативною. У партію наприймали засланих козачків, які так справно підготували вибори і так захищали її на суді, що невдовзі пішли працювати в адміністрацію Януковича.

У партію "пролізли" представники крупного капіталу, хоча політика партії на практиці була націлена на захист інтересів середньої і дрібної буржуазії. Не був підготовлений спрямований на перемогу колективний банк ідей. Під час виборчої кампанії активісти та агітатори були замордовані паперовою роботою. Виборча стратегія і тактика не були справою всієї партії, а лише кількох керівних осіб і технологів. А саме звідси випливали найбільші прорахунки.

У фракції шепталися, що фінансові ресурси і передвиборчі "хабарі" з боку уряду Тимошенко видаються головним чином тим регіонам, які голосують проти неї, тоді як на базові для партії регіони фінанси не виділялися. Говорили, що уряд виділив перед виборами Луганщині аж 9 мільярдів, бо Королевська пообіцяла дати там результат 15%.

А, наприклад, будівництво дороги "Козин-Козацькі могили" у Рівненській області, яке було включено в бюджет та пройшло вже тендер, було зірвано в останню мить, бо у казначействі не знайшлося грошей.

Хіба штаб "Батьківщини" не розумів, що перед виборами треба дбати перш за все про своїх виборців, а не про виборців противника? Погляньмо, як розподіляє зараз субвенції уряд Азарова: все на Донбас! Хіба керівники штабу не знали, що на Донбасі значення має не те, як голосують і рахують, а як заповнюють протоколи? Хіба було не ясно, що підготовку членів виборчих комісій тут треба готувати за два роки до виборів?

Пригадуються дострокові вибори Тернопільської обласної ради, які "Батьківщина" програла "Свободі". Тимошенко запанікувала і скликала нараду, куди запросила всіх членів, як вона висловлювалася, національно-патріотичного крила фракції та голів партійних організацій "Батьківщини" із західних областей України. Вона поставила завдання створити робочу групу, яка запропонувала б заходи, які надалі унеможливили б втрату електорату у західних областях.

Юля доручила, а сама кудись пішла. Група обрана не була, а завершити цю справу попросили Ярослава Федорчука, який вів і досі веде всю оргроботу в партії. Після тої наради усі чекали місяць на якісь рухи з боку Федорчука.

Незважаючи на зібрані ним пропозиції жодного разу це питання більше не порушувалося. Якби бодай половина з них були втілені в життя, Тимошенко була б нині президентом.

Коли Ющенко висунув тезу "два чоботи – пара", яку активно підтримала низка відомих націонал-патріотів, а Тягнибок пред’явив Юлі ультиматум у вигляді шести запитань, Турчинову і Федорчуку треба було переконати Юлю негайно зустрітися з Тягнибоком, Костенком, Яценюком, Гриценком, Шухевичем, Сверстюком, окремими людьми з оточення Ющенка і домовитися з ними про забезпечення своєї перемоги. Тимошенко не прислухалася до національно-патріотичного "крила", а слухала тих, хто переконував її, ніби це "крило" своїми діями, виступами і законопроектами віднімає в неї голоси на сході й півдні України.

Зараз таке крило "викурено" з фракції,а національна політика партії досі залишається боязливо невиразною.

А тепер проаналізуймо деякі результати виборів. У Києві "проти обох" проголосувало 4,36% з числа тих, що прийшли на вибори, у Київській області – 5,1%, у Львові - 4,16%, на Волині - 3,11%, на Івано-Франківщині – 2,84%, на Рівненщині – 3,65%. А скільки ще людей услід за Тягнибоком "проголосували ногами"? Жоден лідер жодної опозиційної партії не закликав голосувати у другому турі за Тимошенко! Отже, керівник її штабу і сама вона не забезпечили єдність опозиції як колись КПРС "дружбу народів". Наш Сталін виявився стратегом і полководцем не геніальним.

Зараз Юля і Яценюк перепросили один одного і навіть свої партії об’єднують. Тягнибок разом з "Батьківщиною" водить обласними центрами батальйони своїх активістів з гаслами "Повстань, Україно!", "Банду геть!" і "Юлі волю!" Але вже пізно. Колись гуляла така примовка: "Поздно, Сара, пить боржоми!" Обманутий лідерами Майдану народ вже довго не повстане, а заплановані олігархами референдуми будуть сфальсифіковані до тла на їхню користь.

Міліція вже закупила велику партію новісіньких автозаків і водометів. Уся правоохоронна і судова система наглухо підпорядкована нині олігархам. Всі вищі суди перебувають у їхніх кишенях, а поведінка суддів переконує, що нинішня влада прийшли на Банкову не на одну каденцію, бо володіє великим досвідом фальсифікацій і повним арсеналом адміністративних впливів. Підвищення пенсій і певне пониження пенсійного віку для жінок за кілька місяців до виборів можна вже зараз передбачити. А скоро буде переформатовано ЦВК. Та так, що б там ніколи не визнали результати президентських виборів, якщо ставленик кримінального капіталу їх програє.

А ще Юлія Володимирівна порадила таке: "….публічно визнайте, що Україна різна – багатомовна, патріотична, націоналістична, ліберальна та соціалістична, проєвропейська, проукраїнська та проросійська. І якщо ви хочете для неї добра, ви зобов’язані її прийняти, зрозуміти та полюбити такою, якою вона є, …..". Дуже мудрі слова. Але як тоді бути з порадою Карла Маркса: "Філософи досі тільки пояснювали світ, але суть в тому, щоб змінити його"?

P.S. Недавно один націонал-патріот, який довго за свій патріотизм та боротьбу за дотримання прав українців на основі Гельсінських Угод провів у пермському таборі (одним словом – тепер фашист), висловив в інтернеті бажання побитися з Юлією Володимирівною об заклад: якщо висунуться Яценюк, Кличко, Тягнибок, Янукович, Симоненко і "для підтанцьовки" ще декілька патріотів-козачків вроді Противсіха, чи того, що кричав "Пане Ющенко! Ваша дружина – американка!", то у другий тур неодмінно виведуть (підкреслено мною –Ю.Г.) Януковича і Симоненка.

Юрій Гнаткевич