Ментовский законопроект Захарченко уничтожит свободу собраний и защитит Межигорье

Свого часу після інспірованих Кремлем провокацій під час опозиційних протестів до російського федерального закону "О собраниях, митингах, демонстрациях, шествиях и пикетированиях" були внесені правки, що суттєво погіршили і без того драконівський закон.

На щастя, в Україні досі такого закону немає – саме цей сумний для влади факт і мали "виправити" провокації під час акції протесту опозиційних партій 18 травня. І не останню роль у цьому відіграли особливо болючі для гаранта протести громадськості під Межигір’ям.

Нещодавно українське суспільство святкувало перемогу в тривалій боротьбі проти спроб прийняти репресивний законопроект "Про порядок організації та проведення мирних зібрань" (№ 2450).

Навіть останню редакцію 2450 розкритикували і громадськість, в тому числі правозахисники-аналітики, і політики, і політологи. Знані європейські експерти вказували, що закон не потрібен у пропонованій редакції.

І коли здавалося, що 2450 вже став політичним трупом – новий парламент не включив його до порядку денного сесії – в українській владі виявилися бажаючі провести його ексгумацію, а може й реінкарнацію.

Серед різноманітних дорадчих структур, створених в офісах на Банковій, існує Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства при президенті України.

Дана рада є ширмою для одобрямсу з боку спеціально відібраних та затверджених указом президента представників "громадянського суспільства", яких менше половини від складу ради та держчиновників.

Керує радою радник президента Марина Ставнійчук, яка відіграє роль "смотрящого" за громадянським суспільством в команді Януковича.

До речі, Марина Іванівна ще декілька років тому була в помаранчевій команді заступником глави Секретаріату президента та представником Ющенка в Конституційному Суді.

Координаційна рада збирається зрідка, але завжди вчасно забезпечує підтримкою необхідні режиму рішення. Останнє засідання ради відбулося 18 квітня. На ньому було прийнято рішення реанімувати скандальний законопроект 2450.

Також було рекомендовано представнику президента в парламенті Юрію Мірошниченку внести чергову його редакцію на розгляд Верховної Ради. Вже перші відгуки щодо тексту законопроекту сходяться до одного – це копія 2450 з невеличкими правками та прикінцевими положеннями.

Спроби ухвалення попередніх редакцій 2450 протягом останніх п’яти років викликали масові протести громадських організацій та профспілок по всій Україні. Активісти не виключають, що знову відстоюватимуть на вулиці право на мирний протест.

На думку деяких оглядачів, метою "спортсменів" 18 травня було спровокувати свободівців на бійку. Якби план силовиків спрацював, то інцидент обізвали б масовими безладами і закликали до прийняття закону задля безпеки населення.

Однак, замість мордобою між прихильниками різних політсил, сталося побиття журналістів, яке проігнорували присутні міліціонери. Але такий розвиток подій все одно зіграв на руку МВС — Віталій Захарченко, звітуючись Верховній Раді щодо подій 18 травня, закликав підняти з праху 2450. Міністр стверджував, що після прийняття закону свавілля на акціях одразу припиниться.

Складається враження, що без закону про протести міліціонери, забувши про чинні кодекси та закон "Про міліцію", і далі стоятимуть та дивитимуться як кремезні молодики нападатимуть на людей. І тільки тоді, коли приймуть закон, правоохоронці перешкоджатимуть нападам та почнуть забезпечувати право мирно протестувати!

Справжньою причиною закликів міліцейського міністра є бажання закрутити гайки і розганяти мітинги.

Законопроект Захарченка містить норми, які унеможливили б проведення таких спонтанних акцій як протест журналістів під МВС. З таким законом не було б протестів під час ГКЧП, так само, як і мовних протестів під Українським домом, України без Кучми, Революції на граніті та купи інших акцій.

У законопроекті Захарченка поняття "спонтанних зібрань" прописане так, що саме влада визначатиме, чи дійсно зібрання спонтанне, чи ні, і його слід розігнати, а учасників "запросити" до райвідділку.

Звісно, не може бути й мови про спонтанні протести під Межигір’ям. Саме після мітингів Демальянсу під Межигір’ям 11 та 12 квітня регіонали активізувалися для знищення свободи зібрань.

Але не тільки спокій жителя Межигір’я турбує можновладців: їх цікавить унеможливлення вуличних протестів у 2015 році. Втілити це влада планує обманом – заручившись ситуативною підтримкою опозиції.

Маневри влади свідчать, що для забезпечення успішного для регіоналів сценарію "битви-2015" зусилля докладають всі групи впливу біло-блакитних — і Клюєв, якого називають організатором провокацій 18 травня та пророчать йому прем’єрське крісло, і Ставнійчук, яка не належить до жодного клану, але асоціюється з Льовочкіним, і навіть Захарченко, який є потужною опорою "сім’ї".

В питанні згортання громадянських свобод, представники різних груп впливу демонструють послідовну консолідацію зусиль.

Текст законопроекту Захарченка справляє враження прогресивного, але диявол криється в деталях:

По-перше, небажані мітинги суд заборонятиме значно легше, ніж зараз, оскільки проект встановлює обов’язок повідомляти владу за два дні до протесту. Для українських судів двох днів достатньо, щоб заборонити будь-яку акцію.

По-друге, якщо активісти не злякаються і проведуть спонтанне зібрання без повідомлення влади, то ризикуватимуть потрапити до в’язниці, або сплатити багатотисячний штраф.

"Дискусія" про те, чи дійсно зібрання є спонтанним, у протестувальників відбуватиметься прямо на вулиці з неговірким "Беркутом" і триватиме недовго, продовжиться в автозаку, а закінчиться в суді, де треба буде довести, що письмово повідомити про протест за два дні було саме "неможливо", а протест був саме "невідкладним".

Є сумніви, на чий бік стануть судді в такому процесі?

Представники дипломатичних місій в Україні не приховують — краще ніякого закону, ніж поганий. Дипкорпус усвідомлює небезпеку поганих законів для України за умов, коли навіть позитивні законодавчі новели зводить нанівець катастрофічне правозастосування.

У Керівних принципах зі свободи зібрань ОБСЄ та Ради Європи влучно написано: "Гарні закони самі по собі не можуть автоматично приводити до практичних покращень".

НЕгарні законопроекти Банкової призведуть тільки до "покращення". Тож, якщо опозиція хоче не тільки проводити протести під Межигір’ям, а й повернути ці угіддя народу та створити там національний парк, то в питанні мирних протестів вихід є один — жодної підтримки поліцейських законопроектів.

Михайло Каменєв, правозахисник, експерт Всеукраїнської ініціативи "За мирний протест!" та Інституту "Республіка", для УП