За шаг до самосуда?

Події 18 травня під час акції опозиції в Києві, а також бандитські напади, котрі їм передували, стали своєрідним Рубіконом.

Після політичної окупації та економічної експропріації, чинна влада перейшла до використання дрібного криміналу в залякуванні активістів та простих громадян. Моральні виродки, переконані у своїй безкарності, застосовуючи грубу фізичну силу, зробили калікою невинну людину, тільки за те, що вона є братом активіста.

А 18 травня, зухвало, на очах у всього світу, інші прихильники "європейської України" із мовчазної згоди – а радше на замовлення – влади, вивезли на центральну площу країни БРДМ та затіяли грубу силову провокацію, жертвами якої стали навіть журналісти!

Якщо попередні "політичні" процеси чи рейдерські атаки стосувалися "їх": політиків, бізнесменів чи інших представників певних еліт, – то зараз жертвою розбою, може стати кожен із нас.

Навіть той, хто до політики "не пхається", а просто живе в одному під'їзді з активними студентами.

Аплодую журналістам та активним громадянам, котрі ідентифікували "спортсменів". Адже ворога потрібно знати в лице.

Сам факт, що прості люди так швидко знайшли злочинців, а правоохоронці шиють у дурні всю країну, пояснюючи свою імпотентність "об'єктивними причинами", говорить про одне: міліція покриває цих виродків, бо за ними стоїть влада, а покарання виконавця приведе до викриття замовника.

У голові не вкладається, як без дозволу влади БРДМ міг виїхати в центр міста, під час масової акції, наражаючи на небезпеку простих громадян та провокуючи криваву бійню? Це при тому, що дрібних перевізників позбавляють ліцензії та не пускають у місто лише за довіз опозиціонерів до Києва?

Звідки цей БРДМ? Чи є він бойовою одиницею української армії, чи є в приватній власності? І в першому, і в другому випадку питань більше ніж відповідей.

Якщо він належить до Збройних сил, то чому він поїхав на власних громадян і мав чітку політичну "антисимволіку"? Якщо це чиясь приватна власність, то наскільки така власність є законною, і, чи не є це, у поєднанні з попередніми нападами на активістів, ознакою створення парамілітарних, добре озброєних формувань?

І скільки в такій приватній власності автоматів Калашникова, пістолетів Макарова та інших подібних "іграшок"?

Відповідь ПР про БРДМ у центрі Києва вражає своїм ідіотизмом. Виявляється, за словами Олени Бондаренко, що це були "громадяни, які в абсолютно мирній формі спробували "потролити" Яценюка"!

Нема слів... Добре, що не стріляли, у мирній формі, звичайно.

Виникає просте питання: навіщо це все владі?

Адже зараз в Україні правляча верхівка контролює все: від найбільшого бізнесу до районної газети. Через адмінресурс режим Януковича може дуже швидко "переконати" будь якого бізнесмена, чи зібрати багатотисячні мітинги "одобрямсу" із напівголодних і духовно зламаних учителів та студентів.

Опозиція настільки слабка й розгублена, що деколи виникає питання, а чи існує вона взагалі. Тимошенко в тюрмі. Її колишні партструктури й економічні можливості зруйновано ззовні та зсередини.

Європа, не зважаючи ні на що, усе ще погоджується на асоціацію.

У суспільстві – ситуація керованого хаосу й тотальної деморалізації, де в зручний момент нейтралізується й компрометується в зародку будь який небезпечний рух. Злидні й алкоголізм тримають людей у покорі й байдужості.

Партійні боси "регіонів" осягнули ази демократичної риторики й, не моргнувши оком, переконують у своїй відданості ідеалам демократії шокованих таким цинізмом шведів чи американців, які цю демократію створили.

"Вовки" із пропрезидентської зграї ще не гризуться між собою й визнають верховенство "вожака".

Здавалося б, царюй та насолоджуйся повнотою влади в межигірських хоромах чи на курортах Швейцарії й Сардинії, куди іще пускають!

Так ні.

Влада хоче гострих відчуттів. Хоче відібрати в поставленого на коліна народу залишки людської гідності. Владі бракує розваг. Ситно. Тепло. Нудно.

Майже як у стародавньому Римі, де на рабів спускали голодних левів. Тепер на "рабів" спускають кримінал, а керманичі України, як стародавні імператори, втішаються: "Ми – боги!"

Але гострі відчуття – це завжди ризик. І історія – цьому підтвердження.

Коли зазіхають на останнє, на здоров'я й життя – народ звіріє, і проти його самосуду не вціліє ніхто. І ні "братки", ні тисячі міліцейських, прокурорських чи інших "казьонних" служак не врятують від його праведного гніву.

Коли нема надії на правоохоронців, люди будуть захищатися самостійно. І їхній суд буде страшний і справедливий.

Дуже б не хотілося, щоб побиття Володимира Карася й суботня провокація "спортсменів" стали детонатором під пороховою бочкою з назвою "Україна".

Що хотіли показати організатори "спектаклю"? Що "качки" зі спецзагонів сильніші від свободівців? Наївні.

Яка армія може протистояти власному народу? Перемога не визначається фізичною силою – а лише природним бажанням людей до справедливості. І справедливість зараз зовсім не на боці влади.

Отямтеся! Не треба провокувати народ до громадянської війни. Ваші літаки не встигнуть піднятися в повітря!

Олесь Городецький, спеціально для УП