Поможет ли "гибель" "Фронта перемен" укрепить оппозицию и ликвидировать режим Януковича?

Питання влиття "Фронту змін" у "Батьківщину" стоїть на порядку денному. Воно не є таким однозначним, як свого часу поглинання Партією регіонів "Сильної України". Тоді "старший" брат просто проковтнув "молодшого". Однак об'єднана опозиція розуміє, що перемога над режимом Януковича стане можливою лише тоді, коли вдасться сконсолідувати зусилля всіх, хто ставить перед собою таку мету.

Об'єднання, злиття, поглинання – як хочете, назвіть цей процес – опозиційних сил є однією зі складових частин, хоча й не єдиною, загального плану боротьби з режимом Януковича.

Фронт змін як політичний проект уже давно себе вичерпав.

Ще не факт, що Арсеній Яценюк на тлі зростаючої популярності Віталія Кличка зможе за допомогою "Батьківщини", пожертвувавши "Фронтом змін", стати першим і єдиним кандидатом від об'єднаної опозиції на президентських виборах. Але принаймні може намітитися тенденція до зростання його іміджу.

За великим рахунком, немає великих розбіжностей в ідеології та політиці "Батьківщини" і ФЗ. Ідеальним варіантом було би об'єднання цих політичних сил – але навряд чи воно можливе, зважаючи в тім числі й на чинне законодавство. Тому поглинання Фронту змін "Батьківщиною" рано чи пізно стане доконаним фактом.

Завадити цьому вже ніщо не зможе. А ось певні тертя, особливо на місцях, – звичайно, будуть.

За фактичну ліквідацію дружньої політичної сили "Батьківщині" доведеться дорого заплатити, пожертвувавши, можливо, багатьма керівними посадами як у центрі, так і на місцях. Може статися так, що залишиться лише назва, а дух "Батьківщини", започаткований Юлією Тимошенко, вивітриться – адже "фронтовики", на відміну від "батьківщинців", є більш прагматичними.

То опозиція здобуде, чи втратить?

Не завжди один плюс один дорівнює двом. Не слід очікувати механічного піднесення іміджу об'єднаної "Батьківщини", якщо в ній розчиниться "Фронт змін". Ми вже це бачили на прикладі тієї ж ПР, котра поглинула "Сильну Україну", і колишнього лідера якої, Сергія Тігіпка, навряд чи тепер можна вважати сильною політичною фігурою.

Стосовно українській опозиції це мало б іще більш плачевний результат.

Варто нагадати, як Українська партія – символічна назва! – Ігоря Насалика, міського голови Калуша, що на Івано-Франківщині, влилась у "Громадянську позицію" Анатолія Гриценка. Із цього об'єднавчого проекту нічого не вийшло: Українська партія взагалі зникла з політичної арени, а імідж Анатолія Гриценка навряд чи зріс на тлі його президентських амбіцій.

І все ж не формальне, а реальне підсилення "Батьківщини" "Фронтом змін" свідчитиме про зміцнення опозиції.

Важливим є те, чи вдасться об'єднаній опозиції вийти на єдиного кандидата під час президентських виборів. Якщо поглинання "Батьківщиною" ФЗ затіяне лише заради збільшення рейтингу Арсенія Яценюка, як протидія Віталієві Кличку, то втрачається сенс об'єднання зусиль на повалення режиму Януковича. Внутрішнє протистояння між опозиціонерами буде завжди – але кожний повинен пройти свій шлях до об'єднання.

Переформатування опозиційних сил може не лише надати нового імпульсу кампанії "Вставай, Україно!", яка не повинна завершитися мітингом у Києві на День Європи, а й засвідчити про новий етап у боротьбі за ліквідацію режиму Януковича.

Анатолій Власюк, редактор газети "Тустань", Львівська область, Борислав, спеціально для УП