Помилование языком закона

Аби уникнути зловживань та маніпуляцій на темі помилування, хочу нагадати, що саме встановлено нормами законодавства із цього питання, та як слід розуміти юридичну сторону помилування.

Особа, яку засуджено за вчинення злочину, і якій призначено покарання, може звільнятись від покарання та його відбування в тому числі й на підставі акта про помилування. Тобто помилування – лише одна з декількох підстав для звільнення, що передбачені Кримінальним кодексом.

Відповідно до норми Конституції, помилування здійснюється президентом. Якщо законом про амністію, який може приймати Верховна Рада не частіше одного разу на рік, може звільнятися від кримінальної відповідальності або від покарання певна категорія осіб – то помилування здійснюється стосовно індивідуально визначеної особи. Тобто в акті про помилування зазначається прізвище конкретної особи, яка підлягає помилуванню.

Відповідно до Положення про порядок здійснення помилування від 16 вересня 2010 року, затвердженого указом президента, право клопотати про помилування має особа, яка засуджена.

Актом про помилування засудженому можуть:

– замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років;

– повністю або часткового звільнити від відбування як основного, так і додаткового покарання;

– замінити покарання або не відбуту його частину більш м'яким покаранням.

Зверніть увагу, що помилування застосовується – на відміну від амністії – лише до осіб засуджених, тобто визнаних судом винними у вчиненні злочину. Застосування помилування не реабілітує особу, тобто вона є винною у вчиненні злочину, але звільняється від відбування покарання, або її покарання замінюється на більш м'яке.

Покарання бувають основні та додаткові.

Відповідно до Кримінального кодексу, за один злочин особі може бути призначено одне основне покарання та одне або декілька додаткових.

Так, Юрію Луценкові було призначено основне покарання у виді 4 років позбавлення волі, та декілька додаткових покарань. Зокрема, конфіскація всього особистого майна, позбавлення першого рангу державного службовця та позбавлення права займати посади, що їх пов'язано з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, терміном на три роки. Це, якщо спиратись на данні про вирок, які є в мережі інтернет, тому що сам текст вироку не опублікований.

Актом помилування Луценко був звільнений від відбування основного покарання, тобто від позбавлення волі. Інші ж призначені додаткові покарання – залишаються. Це означає, що до серпня 2015 року він не зможе займати жодної керівної посади ані в приватних, ані в державних установах.

Крім того, Юрій Луценко залишається особою із судимістю.

Судимість знімається або гаситься у встановленому законом порядку. Наприклад, якщо особа вчинила особливо тяжкий злочин, то судимість гаситься через 8 років із дня відбуття покарання, основного та додаткового.

Юрія Луценко було засуджено за тяжкий та особливо тяжкий злочини. Відповідно, судимість буде погашено автоматично через 8 років після відбуття додаткового покарання – тобто в 2023 році – якщо протягом цього часу Луценко не вчинить новий злочин.

Судимість можна зняти й раніше, у судовому порядку. Але це можливо лише після закінчення не менше як половини строку погашення судимості – тобто, у 2019 році. Особа, судимість якої погашено або знято у встановленому законом порядку, вважається такою, що не має судимості.

Які ж правові наслідки не знятої й не погашеної судимості?

На таку особу розповсюджується цілий ряд правових обмежень. Зокрема, така особа не може бути: суддею, прокурором, слідчим, нотаріусом, адвокатом, судовим експертом, присяжним, уповноваженим ВР із прав людини, членом ЦВК, членом Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, не може бути прийнята на державну службу, не може бути обраною до Верховної Ради, не може бути допущений до державної таємниці.

Можливість відмінити чи змінити вирок національного суду рішеннями Європейського суду вітчизняним законодавством не передбачена.

Ганна Маляр, кандидат юридичних наук, експерт-кримінолог, спеціально для УП