Анамнез одного фиаско

41 просмотр
Среда, 03 апреля 2013, 09:57
Татьяна Николаенко
УП

У вівторок довелося стати свідком розмови двох опозиціонерів після мітингу. Один запитав "Як справи?" Інший відповів: "Та, х**ня".

Мітинг під Радою 2 квітня став фіаско для опозиції.

Навіть після минулотижневої стихії, під Радою не зібрався новий Майдан, щоб показати, як він не любить владу. Можливо, лідери опозиції розчаровані – але провина повністю їхня.

1. Апріорі акція протесту не може бути велелюдною, якщо збирати її на 10 годину ранку.

Багато хто з моїх колег хотіли бути у вівторок під Радою, але їх зупиняли професійні обов'язки. Скільки таких бажаючих було ще?

Якщо згадати вже відносно далекий 2004-й, то більшість акцій на підтримку Ющенка проводилися у вихідні дні. Починаючи з висунення на Співочому полі й закінчуючи самим Майданом. Адже Майдан почався в неділю з перших конструкцій сцени й перших наметів, а о 10-й ранку понеділка Київ протестував не стільки людьми на площі, скільки помаранчевими стрічками й невдоволеним гудінням автомобілів із прапорами.

Показати єднання можна було будь-яким символом. Це могли бути стрічки, кульки, лопатки чи зрештою дешеві гумові чоботи, знесені під Верховну Раду чи КМДА. Тільки треба було, щоб хтось над цим попрацював.

Звісно, хтось з опозиції міг би зауважити: мовляв, акція проводилися задля того, щоб вплинути на Раду в конкретний момент. Але це дурощі: акції протесту погодинними не бувають. Скільки стояв розігнаний Податковий майдан? І коли він почався? І скільки до нього готувалися?

2. Якщо хтось вважає, що проморолики, випущені ввечері на телебаченні напередодні акції, кілька сот тисяч листівок – це достатня робота з електоратом, то, на жаль, це не так.

Скільки реклами ви берете по дорозі додому? Скільки потім викидаєте? Скільки вам у скриньку вкинули макулатури кандидати? Їм це якось допомогло?

Ніщо не може замінити живого спілкування з виборцями. Причому в старому, дуже енерговитратному, але-таки ефективному форматі ходіння від "дверей до дверей".

Так будували свою кампанію соціалісти в 2002-му, так працювали в 2004 в Ющенка, Луценко й Тимошенко в 2007 році, і навіть у 2012-му саме така робота з виборцями дала головний результат опозиції.

Пересічний українець повинен почути від лідерів опозиції, що їм потрібна його допомога, а не послуги бабусь по 50 гривень. І ні з кого від такої роботи шапка не спаде. Особливо, якщо хочеться одягти шапку Мономаха й стати президентом.

Знову ж, лідери опозиції можуть сказати, що вони їздять по країні з туром "Вставай, Україно!" Але, по-перше, кілька великих міст – це не вся Україна, по-друге – а хтось може пояснити, яка кінцева мета цього дійства?

Наприклад, в "України без Кучми" мета аж із заголовку світилася. Нинішня опозиція періодично погрожує Януковичу законом про імпічмент, але не вішає це на стяги акцій протесту.

Протестні настрої в Україні наразі навіть вищі ніж у серпні 2004-го. Залишається лише спрямувати цю силу в правильне русло.

І от тут стає питання: а опозиція сама знає, чого хоче?

Один із колишніх командирів Майдану щиро зізнався в приватній розмові після мітингу, без будь-яких нападок і образ, що акції протесту у вівторок бракувало двох речей: плану дій для людей і щирості лідерів.

"Їм може здаватися інакше, але люди добре відчувають, що в їхніх словах немає щирості, і що вони досі й самі не розуміють, а чи потрібні їм ці вибори в Києві", – сказав він.

Насправді, Партія регіонів, яка відкладає питання київських виборів у довгий ящик, робить добро не тільки для себе й непрохідного кандидата Попова. ПР тим самим відтягує момент вибору для опозиції – хто єдиний кандидат?

Віталій Кличко залишається на роздоріжжі: що гірше – стати мером проблемного Києва й пожертвувати високим рейтингом чи стати зрадником своїх обіцянок. Хоча насправді він нікому нічого не винен, і має цілковите право як відмовитися від мерських виборів заради президентських, так і взагалі повернутися в бокс, де принаймні є правила боротьби.

Єдине, що для цього треба усвідомлювати – свою відповідальність, у тому числі й за свій програш. А також те, що на двох стільцях ще нікому не вдавалося всидіти.

Але ж дилема опозиції – це не лише мерська дилема Кличка. Це насправді трохи глибше захований, не озвучений, але такий очевидний конфлікт: хто стане кандидатом у президенти – Яценюк, Кличко, Тягнибок.

І звідти ростуть інші неприємні питання.

А чи потрібно домовлятися з Порошенком і висувати його в мери, щоб потім виростити конкурента на президентських виборах? Чи, може, взагалі краще виставити слабкого кандидата й вибори програти, щоб потім перед виборами регіонами, в особі якогось Кернера, не звинувачували опозицію в тому, що опозиція нічого не змогла зробити з Києвом і нічого не зробить із країною?

Чи, може, нехай краще регіони й далі блокують вибори мера Києва? Так менше проблем.

Звісно, ці питання лідери опозиції ніколи не озвучать на брифінгу. Але ця дилема добре читається й без слів .

Так, формально опозиція висунула черговий ультиматум владі: трибуну парламенту буде заблоковано, поки влада не виконає три її вимоги.

Перша – прийняття постанови Яворівського про вибори в Києві, друга – скасування пенсійної реформи, третя – розгляд питання про відставку уряду.

Але регіонали озвучили у відповідь свій – розпуск діючої Верховної Ради й проведення виборів на мажоритарній основі.

Завтра чи післязавтра вони неодмінно поб'ються, а потім сядуть за стіл переговорів.

Тільки це якісь дивні переговори. Здається, між столами стоїться якесь невидиме дзеркало, і все, чим зайняті сторони –це самолюбування.

А кияни тим часом розуміють, що їхні інтереси й інтереси політиків – це зовсім різні інтереси.

І виходить тоді ота сама "х-ня"...

Тетяна Ніколаєнко, УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)