Обещанного три года ждут

Політичні партії пишуть нереальні до виконання програми, аби лишень сподобатися своїм виборцям.

Уявіть: Україна – величезна могутня держава.

Розмовляти російською якось аж незручно. Звідусіль лунає українська мова. Якщо ви захочете придбати російськомовну книжку, доведеться її шукати підпільно, адже все in Ukrainian. Колєсніченко з Ківаловим ледь не мігрують кудись подалі за минулі "грішки".

Олігархам у країні кепсько. Усі стратегічні підприємства повернено у власність держави, а офшори повально повертаються на батьківщину, цим самим, збагачуючи економіку держави.

Геть усі банки в Україні націоналізовані, а банкіри – виключно українці . Зрештою, їхня національність прописана в паспортах.

Януковича, Азарова, Тігіпка, Табачника миттєво відправлено на пенсію. Більше того, подейкують, що Віктор Федорович закрився в Межигір'ї й боїться вийти, бо патріоти йому не пробачають Харківські угоди.

Відбувається докорінне очищення влади.

На звільнені посади призначають молодих спеціалістів за критеріями патріотизму – ! – та професіоналізму. Патріотизм, я так розумію, першочерговий. Перед тим як обійняти державну посаду, кожен обов'язково складає іспит на знання української мови.

Взагалі, народ почав боятися обіймати якісь посади, адже ж то "страшна відповідальність".

Кожен потенційний кандидат на будь-які вибори повинен обов'язково вказувати свою національність та інформувати про судимості, навіть погашені.

Особлива увага приділяється селу. Село – це серце України, процесор усього сущого на нашій землі. Воно процвітає. Аби село правильно функціонувало, держава створює кооперативи. Їх тепер, хоч греблю гати.

Не можна не згадати свята. Куди ж у нашій країні без свят?

Так от, великих свят є тільки два: А) День незалежності; Б) День створення Української повстанської армії. До речі, кожна вуличка, проспект, площа, парк тощо в Україні названо на честь вояків ОУН-УПА.

Така вона – українська Україна.

Думаєте, я несповна розуму? Ну, усе не наскільки погано.

Врешті, це не вир моїх божевільних фантазій – майже все це прописано в передвиборчій програмі партії "Свобода". Можу побитися об заклад, що більша частина наших громадян в очі не бачила цієї програми.

Як і ряд інших обіцянок від інших партій. Ну правильно, ми ж не в Німеччині, де виборці вчитуються в кожне слово програм кандидатів на будь-яких виборах.

На жаль, ми навіть не завжди знаємо, за що голосуємо.

Українська реальність різко відрізняється від обіцянок депутатів. Часто-густо обіцянки партій нагадують книгу " Чарівник із країни Оз".

Не так давно, улітку 2012-го року, кожна політична партія, котра йшла на парламентські вибори, обіцяла реформувати країну згори донизу з гарантією абсолютно нової України.

Насправді кандидати можуть обіцяти все, що завгодно, адже притягнути когось до відповідальності за обман виборців у нашій державі – неможливо. Тобто Конституція України, у принципі, дозволяє обдурювати громадян.

Залишається лише фантазувати про неіснуючу країну зі сторінок агіток.

Автор цих рядків спробував уявити можливі варіанти країни за програмами партій, які нині зібралися під величним куполом парламенту України.

Країна "регіоналів"

Партія регіонів, згідно їхньої програми, уже сьогодні робить Україну країною вільних людей, які абсолютно ні в чому не обділені.

На рік ВВП країни зростає щонайменше – ! – на 5%. Незабаром середня зарплатня в країні складе 8.000 гривень, а лікарі вже сьогодні отримують таку зарплатню.

У вишах 75% студентів навчаються на держзамовлення. Роботу знайти – раз плюнути, навіть без стажу. Квартирне питання? No problems. Усі забезпечені житлом: і військові, і вчителі, і лікарі, ледь не пси – усі.

А село! Жити в селі престижно. Роботи й зліва, і справа вистачає, адже держава створює сільськогосподарські кооперативи. Інфраструктура на селі не гірша ніж у місті – автодороги, лікарні, школи.

Бізнес клімат в Україні нічим не гірший за Польщу. Та де там! Їм до нас далеко: відбувається поетапне зниження податку на прибуток підприємств, а для IT та інноваційних проектів взагалі податкові канікули 10 років. Білл Гейтс народився не там.

Права громадян на першому місці. Українцям усе дозволено, у тому числі мітинги, страйки, незгода. Ніхто вас не поб'є – ви ж господарі на цій землі.

Радість і гординя своєю батьківщиною переповнює громадян. І, певна річ – Боже, царя храни... Пардон. Президента, певна річ, що президента.

Країна "Удару"

Партія УДАР прийшла в парламент із проєвропейськими намірами. За програмою партії, у країні відбувається "очищення" всього державного апарату.

Якщо чесно, мені видається, що ці обіцянки прописані на 25-30 років наперед, і ось чому:

Корупціонерів при владі немає, там такі перевірки, що Господи помилуй. В Україні запроваджено механізм відкликання депутатів усіх рівнів.

А в парламенті голосує народ. І тільки народ.

Депутати й міністри тепер справжні слуги громадян. Та де там! Простий українець – на першому місці. Тепер із людьми рахуються всі, адже існує народне вето. Тобто, громадяни мають право на референдумах скасувати будь-яке рішення органів державної влади. Такий собі народний вотум недовіри.

Суди чесні й правдиві, усіх поганих звільнено. З корупцією відбувається справжня війна на всіх рівнях.

Держава взялася також дбати про молодь. Взагалі, голосувати можна вже з 16 років. Виплачується соціальна допомога на виховання дітей у малозабезпечених сім'ях до досягнення ними 15 років.

Професійно-технічна освіта є безкоштовною. Студенти дивляться в майбутнє з високо піднятою головою, адже держава про них подбала наперед – започаткувала державне квотування на робочі місця для молодих спеціалістів.

Україна – спортивна нація. Постійно вкладаються чималі гроші в інфраструктуру здорового способу життя країни. Кличко регулярно дає майстер-класи з боксу на телеканалі Рада. Усе доволі пристойно.

А підприємницька діяльність... Україна – це саме те місце, де варто розпочинати свій бізнес. Зроблено нульову ставку на прибуток для новостворених підприємств.

Рівень життя – окрема тема.

Мінімальна заробітна плата сьогодні забезпечує не виживання, а нормальне повноцінне життя. Доходи взагалі зашкалюють. Проста сім'я за п'ять – ! – років може дозволити собі придбати нове авто. За десять років – житло.

Певна річ, що в Україні надходять інвестиції в сферу культури: національне книговидання, кінематограф і кінопрокат, написання музичних і літературних творів.

Аж хочеться жити в такій країні.

Період "Батьківщини"

Перш за все, програма партії обіцяє скидання президента. Воно звучить тут дуже урочисто: оголосимо імпічмент президенту Януковичу. А вже десь там, потім – візьмуться визволяти Юлію Тимошенко.

Як завше, при владі тільки хороші люди. Найчесніша влада у світі: тільки в Україні.

Маєток ВФЯ, так зване Межигір'я, оголосили державною власністю. Тут тепер ледь не луна-парк. Кияни їздять туди пограти в гольф, погуляти по зоопарку, часом заходять в "музей корупції".

Щоб якийсь поважний чиновник зробив злочин, і за це не був покараний – та де там, такого й бути не може! Тут такі чистки всіх рівнів держслужбовців, що Боже збав. Хтось десь дізнається, що взяв хабар – готуй білі тапочки, себто з роботи виганяють без роздумів.

Для журналістів Україна – рай на землі. Вітчизняний журналіст має велетенський, просто гігантський вплив на владу. Щоправда, який вплив, не вказано.

"Сім'я" розвалена, а сімейний бізнес пішов коту під хвіст. Одне слово, молода команда Я.-молодшого ледь не пляшки збирає.

А як держава бореться з хабарництвом! Уся власність у країні прозора, мов кришталь. Реально стало вигідніше платити податки, ніж хабарі чиновникам.

З офшорами, звичайно, борються всі, борються відчайдушно, криваво й дуже вдало.

Пенсії піднято на 334 гривні, як того вимагає закон.

А мінімальна зарплатня в країні – 2.400 гривень, зарплату вчителів, лікарів, науковців та інших бюджетників – піднято вдвічі. Це вам не жарти. Обіцяють, що за п'ять років мінімальна зарплата збільшиться до двох прожиткових мінімумів. З неї не стягуватимуть податок на дохід.

Після вишу на роботу, причому відразу й усі.

"Чужого научайтесь й свого не цурайтесь", писав Тарас Шевченко. Тож діти тепер розмовляють англійською не гірше ніж українською.

Село пішло далі за всіх. У сільській школі такий інтернет, що Європа заздрить.

Щодо ЄС, то й не дивно, що в нас безвізовий режим. Їдь куди хочеш, але ніде надовго не затримуйся, бо Україна – найкраща.

Період комуністів

Це суворий і радикальний період. Грізніший за період Свободи в рази, якщо порівнювати програму.

Диво-дивина: комуністи ліквідовують диктатуру в Україні – так, саме диктатуру! – і встановлюють народовладдя.

Економіка держави потужніша потужного, адже будується шляхом національного та ефективного розподілу матеріального блага.

Не дай Бог Україні співпрацювати із МВФ. Ми тепер у Митному союзі, багаті й щасливі. Росія – перший і найбільший друг і брат, і батько водночас.

Живемо мов кіт у маслі. Усі держпідприємства країни націоналізовані. За зловживання владою стоять серйозні покарання. Комуністи серйозно утискають офшорні фірми наших олігархів, а роблять вони це оподаткуванням.

Соціальні виплати в Україні по-соціалістичному гідні.

У Львові замість пам'ятника Бандери встановили Леніна, а парк Шевченка в Івано-Франківську перейменовано на честь Маркса.

Село теж комуністичне й усе там, як і колись... Правильно. Недарма існує такий радянський вислів: "Есть знания в голове, будет хлеб на гумне".

Будь-яка освіта в Україні безкоштовна. Молодих фахівців першочергово беруть на робочі місця по всій країні. Робочий клас прогресує.

Знімати житло взагалі не проблема, бо це коштує всього-на-всього 10% від прожиткового мінімуму. Та й навіщо знімати? Абсолютно кожен роботодавець повинен забезпечити житлом своїх працівників.

А комунальні послуги... Тьху. Якісь там 10% від доходу сім'ї.

До речі, введено податок на розкіш. Словом, комуністи самі себе оподатковують.

Що цікаво, розпочалися переслідування бандерівців. Введено кримінальну відповідальність особам, які співпрацювали з нацистським режимом за часів Другої світової.

І куди ж без цього – друга державна в Україні російська.

*   *   *

Існує ряд інших програм різних партій. Утім, їх дещо моторошно читати.

Переглядаєш і заздриш. Заздриш не тій красі, що описана в текстах – а уяві людей, які створюють такі обіцянки.

М'яко кажучи, вони вміють перебільшувати, добре вміють...

Депутати, особливо опозиціонери, нерідко дивуються: а чого ж то люди їм не довіряють?

Друзі, перечитайте свої програми.

Проблема політиків, а особливо вітчизняних політиків, у тому, що вони обманюють своїх виборців.

Бувають випадки, що депутати проходять до парламенту під одним прапором партії, а працюють під іншим. Потім радіють, що розводять усіх, немов котенят.

Кажуть, що поганим танцюристам заважають ноги. А що заважає депутатам і партіям загалом?

Роман Кравець, спеціально для УП