Киев - не торт

Петро Порошенко з усіх телеекранів повідомляє радісну новину – опозиція висуне єдиного кандидата в мери Києва. І скромно так додає, що якщо це буде його кандидатура, то він візьме участь у виборах і переможе.

Речники "Батьківщини" теж вголос натякають, що єдиним кандидатом від опозиції може бути саме Порошенко.

Виникає питання: чому киянам нав'язують саме Порошенка? Яким опозиційним критеріям відповідає цей кандидат? Де його стратегія розвитку міста? Хто гарантує, що Порошенко не переметнеться до влади?

Порошенко не корінний киянин, він працював міністром економіки в уряді Азарова до самих виборів. Влада активно сприяла йому під час виборів. Більше того, "шоколадний король" не голосував за відставку діючого уряду.

Очевидно, говорити, що саме Порошенко є ідеальним кандидатом на посаду київського міського голови у світлі наведених фактів – безпідставно.

Найбільшими промоутерами Порошенка як єдиного опозиційного кандидата є Арсеній Яценюк та Микола Мартиненко, який, до речі, теж не голосував за відставку уряду Азарова.

Вони прагнуть отримати лояльного столичного мера для посилення в президентській кампанії.

Їм потрібно послабити впливи Кличка на Київ. Саме з цією метою організована ціла кампанія з цькування лідера "УДАРу" ультиматумами на тему його участі у київських виборах.

Вся ця історія є прикладом нормальної політичної боротьби, однак не має нічого спільного з патетичною риторикою щодо "визволення України від окупаційного режиму", якою годують нас лідери ОО на беззмістовних акціях "Вставай, Україно!".

Київ – не торт, його не можна розрізати, продати, обміняти. Київ – серце країни та центр майбутніх демократичних перетворень у ній. Тому він не повинен стати для когось політичним трампліном чи фішкою для обміну.

Якщо опозиція хоче отримати киян в якості союзників у 2015 році, вона має відкрито, демократично та прозоро визначити єдиного кандидата в мери.

Необхідно публічно сформувати критерії та вимоги до такого кандидата, провести широке громадське обговорення, а також застосувати праймеріз як реальний механізм попереднього народного волевиявлення.

Лише шляхом іншої, якісно нової політичної практики можна зруйнувати цей режим.

Намагання деяких лідерів парламентської опозиції підкилимно визначити єдиного опозиційного кандидата в мери Києва суперечать принципам відкритості та демократичності. Цю владу не зможуть перемогти люди, які нічим у своїх діях не відрізняються від неї самої.

Спроба ПРИЗНАЧИТИ опозиційним кандидатом Порошенка там само ображає киян, як і правління ПРИЗНАЧЕНОГО від влади Попова.

Авторитарність, кулуарщина, політична корупція ведуть до нових "тушок" та поразки опозиції. Ситуація у фракції "Батьківщина" є цьому живим свідченням.

"Тушки" нічому не навчили? Танець на граблях продовжується?

На жаль, саме за такою схемою зараз діє Арсеній Яценюк, який керується бажанням зайняти президентське крісло і на цьому шляху роздає посади своїм "любим друзям".

Окрім цього парламентська опозиція має реально боротись, а не імітувати боротьбу за повернення Києву самоврядування.

Усі, хто не голосував за призначення київських виборів, мають бути виключені з опозиційних фракцій та здати мандати. Спочатку наведіть порядок в опозиційних фракціях, а потім уже пропонуйте киянам своїх "узгоджених" кандидатів.

Андрій Левус, для УП