На кого работает Конституционная Ассамблея?

Сьогодні проблема зміни Конституції не дуже хвилює пересічного жителя села чи заклопотаного життєвими негараздами міського жителя. Та й масові порушення закону багатіями й чиновниками добряче підірвали віру в справедливість.

Людей закликають до протесту й балакають про майбутню революцію – але навіть радикальні зміни рано чи пізно приведуть українців до необхідності мати такий Основний закон, який реально захищатиме національні інтереси й людські права. У діючій Конституції є чимало гарантій держави на взірець безкоштовної медицини й освіти, які не забезпечуються.

Тому зміни Конституції давно назріли. Важливо, щоб їх монопольно не здійснили сучасні владоможці, облудно граючись емоціями мас.

Під завісу політичних протистоянь, починаючи з 24 жовтня 1990 року, не припиняється робота різних комісій з удосконалення Конституції . Цей процес контролюється винятково вищим ешелоном влади й відбувається фактично без нашої участі. Можливо, і не для нашого блага.

Досі конституційні комісії діяли без видимого ефекту. Але остання – Конституційна Асамблея, утворена указом президента Януковича, може видати такий проект, який може не тільки змінити державу, але й болюче позначитися на долі кожного українця.

Тому нам, не гаючи часу, варто розібратися – на кого і як саме працює Конституційна Асамблея. Політикам не до цього – вони зайняті парламентськими протистояннями, почалась не афішована боротьба за крісло майбутнього президента.

Отже, минуло два роки з 21 лютого 2011 року, а Конституційна Асамблея ще не спромоглася завершити проект змін Конституції.

Час від часу відбуваються засідання, на яких зачитують нудні й дуже наукові доповіді поважних членів експертних груп. Працює простенький сайт Асамблеї, на якому чомусь немає форуму, конче потрібного для подачі пропозицій безпосередньо від народу.

Усе відбувається мляво, тихо й зовсім не рекламується ЗМІ з метою залучення до процесу найзацікавленішого учасника конституційного процесу – українського народу.

Важко уявити собі, як обмежене коло високих професіоналів із права буде писати конституцію для народу. Громадські організації представлені там суто символічно.

На превеликий жаль, за зрозумілий і однозначний текст Конституції виступає лише один з учасників Асамблеї, колишній суддя Європейського суду із прав людини Володимир Будкевич. Із часів появи Конституції США, у світі зростає тенденція до неймовірного ускладнення текстів законів.

Чинна Конституція теж виписана так, щоб проста людина не змогла й не сміла користуватись своїм Основним законом без коментарів Конституційного суду. Тому політики дозволяють собі маніпулятивно коментувати не тільки закони, але й Конституцію, особливо її 10-ту статтю.

Отже, нам передовсім треба вимагати, щоб Основний закон був виписаний простою українською мовою, без іншомовних слів і був однозначно зрозумілим селянинові та академікові права.

Держава не сміє вважати народ нижчою за статусом, здібностями й освітою кастою, яка не має права сама розуміти й тлумачити власну Конституцію.

На жаль, нинішня українська влада – сміє...

І схоже на те, що проект нових змін Конституції готується для першого ознайомлення чиновників Венеціанської комісії ще до його всенародного обговорення. Дивує така запопадливість перед чужими експертами, яким нова Конституція України потрібна передовсім як інструмент зручного пристосування нас до правил сильних світу.

Для нас же головним є не конституційний євростандарт – а зручність конституційних статей передовсім для життя українців, стовідсотковий захист нашої самобутності господарювання й культури.

Сліпе слідування так званому європейському стандарту й водночас московському взірцю – уже призвело до побудови на українській землі системи влади купки багатіїв, у якій лише розмови про самобутні права етнічних українців безбожно називають екстремізмом чи фашизмом, навіть у стінах парламенту.

І в такій країні влада з допомогою дорадчого органу, Конституційної Асамблеї, пише нову Конституцію – без масового поширення ідеї змін у формі чіткої концепції успішного українського суспільства, не переймаючись тим, щоб залучити до цього процесу якнайбільше мудрих людей із народу.

Коли готовий і погоджений Венеціанською комісією текст буде опублікований для формального короткотермінового обговорення народом – буде вже пізно.

Змінити щось буде практично неможливо, а влада придумає спосіб майже бездоганно легітимізувати власний проект, себто узаконити руками парламенту й маніпулятивним референдумом.

Наразі Конституційна Асамблея має непросте завдання – поєднати мету влади щодо самозбереження в будь-якій формі з формально "покращеними" правами народу, чудово розуміючи, що в законсервованій системі визиску працюючих бідне населення ніколи ці права не реалізує.

У процесі роботи принаймні двічі відбулись спроби перетворити її в другий Конституційний суд, тобто надати їй право коментувати закони та радити щось законодавцям. Правда, досвідчений Леонід Макарович Кравчук не дав втягнути Асамблею в дискусію навколо закону "Про всеукраїнський референдум".

Президент Венеціанської комісії Джанні Буккікіо, який на початку лютого відвідав Україну з офіційним візитом, хоче якнайшвидше одержати результат діяльності Асамблеї на експертизу. Конституційні Асамблея не змогла завершити в обіцяний термін – березень цього року. Це свідчить про непросте завдання – так виписати конституйовані інтереси влади та формальні гарантії народу, щоб це сприймалося єврочиновниками.

За всіма ознаками, ніхто не відчуває небезпеку моменту, бо немає навіть спроб вимагати оприлюднення чернетки проекту та забезпечення дієвого механізму його всенародного обговорення спеціальним законом ще до подачі у Венеціанську Комісію.

Принципове ігнорування опозицією роботи Конституційної Асамблеї є дуже поганою ідеєю.

Поки лідери опозиції переймаються лише пробудженням протестних настроїв, нам знову пробують, уже на рівні Конституції, побудувати без нашої особливої участі таку Україну, яка нам не сподобається.

На цей раз будуть кардинально міняти правила нашого життя не з допомогою сили "понятій", а "залізобетонно" і гарантовано, тобто за допомогою нової Конституції. Від цього стократ більше ніж від усіляких виборів і особистостей президентів залежить наше життя наше, і особливо – життя молодого покоління.

Тому саме це покоління, яке не має роботи в містах і селах, повинно й може змусити чинну владу зробити конституційний процес відкритим, з метою одержати Народну Конституцію, а не створений у кабінетах влади й коридорах світових організацій Основний закон.

За деякою інформацією, існує імовірність зміни Конституції вже наприкінці цього року. Верховну Раду спробують зробити двопалатною, що в умовах бутафорного самоврядування практично зробить її підконтрольною президентові. Може відбутися швидкий референдум, питання якого, як і підрахунок результатів – здійснюватиме влада.

Треба відмітити, що ідея двопалатного парламенту приходила всім українським президентам від Кучми до Ющенка. Ющенкові не дали це зробити Юлія Тимошенко з Віктором Януковичем. Лише президентові Януковичу майже вдалося нагромадити потрібну для такої справи силу.

Проте й цього замало. Проект конституційних змін потрібно одягти в бездоганну форму європейського стандарту демократії. В Україні й це можливо, адже змогли зробити з Європейської Хартії захисту міноритарних мов – закон, який захищає "загрожену" в Україні російську мову, а євростандарти прав людини та боротьби з "-ізмами" – успішно застосовуються проти боротьби українців за етнічну самобутність та обмеження права народу на протест.

Тому від майстерності фахівців Конституційної Асамблеї значно залежить успіх задуманої владою конституційної реформи.

А ще більше залежить від нашої всенародної розумної зацікавленості зовсім не іграшковою справою – змінами Конституції.

Чи вдасться нам відстояти в новій Конституції власний інтерес, байдуже, що він може не сподобатись тим, які мають повноту багатства й влади? Напевно, зможемо, знаючи правду й маючи перед очима мрію-модель держави, яка реально забезпечує високу якість життя й захист спільних та особистих інтересів громадян.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, спеціально для УП