Не держите украинцев за дураков!

Деякий час назад у владних колах активно поповзли чутки про можливе проведення всеукраїнського референдуму. Тему швидко підхопили засоби масової інформації. Технічну сторону підготовки розпочала і Центральна виборча комісія, прийнявши впродовж декількох засідань цілу низку постанов щодо організації волевиявлення народу.

Майже одночасно з’явились групи в Харкові та в Херсоні, учасники яких ухвалили резолюцію про звернення до президента з проханням розпустити Верховну Раду і призначити нові парламентські вибори.

Всі ці фактори свідчать про давно сплановану акцію. А наявність протягом тривалого часу комерційної реклами референдуму на фоні кольорів російського прапора за ініціативою організації, яку очолює Віктор Медведчук, свідчить про те, що сценарій писався не в Україні.

Дійсно, референдум є однією з форм демократії, способом здійснення влади безпосередньо народом, що полягає у прийнятті громадянами рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування.

Особисто я хотів би запитати у громадян про їх ставлення до фактичного скасування закріпленого в Основному Законі права власності народу зокрема на землю, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території нашої держави.

Натомість, деякі представники Партії регіонів пропонують людям питання дострокового припинення повноважень парламенту через висловлення йому недовіри.

Все б нічого, дії для спаплюження вимог чинного законодавства зі сторони більшості давно нікого не дивують. Але цього тижня голова Верховної Ради в інтерв’ю телеканалу "Інтер" заявив, що на його переконання, одним із виходів з парламентської кризи є або саморозпуск, або референдум про довіру ВР.

Такого від спікера єдиного органу законодавчої влади я не очікував.

Замість організації ефективної роботи парламенту, у якому немає диктатури певної партії та існують всі можливості приймати закони та інші нормативно-правові акти в інтересах громадян України, Володимир Васильович підключився до програми знищення парламентаризму.

Конституція містить виключні і вичерпні підстави для дочасного припинення повноважень конституційних органів, зокрема парламенту. Такою підставою є його недієздатність, якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Лише в такому разі президент припиняє повноваження Верховної Ради. Іншою статтею передбачено і конституційний склад Ради, а саме чотириста п’ятдесят народних депутатів.

Будь-які зміни до Основного Закону мають передбачену процедуру, яка зовсім відмінна від сьогоднішніх закликів про "дешевий референдум"!

З таких же підстав, не дотримуючись жодних вимог закону, можна легко оголосити референдум щодо звільнення політв’язня Юлії Тимошенко або припинення повноважень президента Януковича.

Але, зрозуміло, що ці питання не будуть поставлені, адже референдуми у нашій країні адміністративно регульовані, а доцільність проведення та їх предмети, відповідно до прийнятого картками закону, "фільтруються" президентом, Міністерством юстиції, ЦВК, де більшість складають представники влади.

До висловлювань підключився і перший заступник голови фракції ПР Михайло Чечетов. В ефірі "Эра-FM" він доповнив божевільний список ще трьома питаннями, що будуть винесені на референдум. Серед позбавлення депутатів недоторканості та пільг вдало заховалася зміна виборчої системи.

Саме на цьому етапі виникає збентеження. Перелік антиконституційних питань так невдало складений через правовий нігілізм чи з бажанням затаїти дійсні причини всенародного опитування?

Відсутність у правлячої більшості потрібної кількості голосів для втілення в життя мажоритарної системи виборів спонукає до іншого способу вирішення цієї проблеми.

Запропонувавши громадянам абсурдний, з юридичної точки зору, предмет референдуму, компанія реформаторів у такий спосіб намагається протягнути потрібні зміни до виборчого закону.

На перший погляд, це здається неймовірним. Але саме в такому стилі приймались всі ключові політичні рішення президентської команди починаючи з 2010 року.

Вже загальновизнаним стало те, що з урахуванням української специфіки мажоритарна складова стала основним негативним моментом минулих виборів. Мажоритарний принцип як такий має право на життя, але за умови існування розвинутого громадянського суспільства.

Підкуп, застосування адмінресурсу та нечесна боротьба набагато сильніше проявляється в межах округу, ніж на всеукраїнському рівні. Це прекрасно проілюстрували останні вибори.

Якщо якимось чином все ж таки громадянин, що має погляди відмінні від владних і прорвався на перше місце у виборчих перегонах, то ЦВК завжди може визнати неможливість встановлення результатів по округу, як це було у 5-ти округах, де перемогли представники опозиції під час виборів народних депутатів України у 2012 році.

Партія влади, як механізм у руках Януковича, ініціює запуск потужних механізмів фальсифікацій. Звичайно! В умовах, що склалися у нашій державі будь-які чесні та прозорі вибори стануть для них крахом.

Вже не дивно, що правляча влада, маючи величезні ресурси і можливості, не в змозі сьогодні не лише наростити власний рейтинг, але й утримати його на попередньому рівні. Разом з тим, абсолютна більшість в Раді необхідна.

Звісно! Попереду зміни до закону для забезпечення довічного перебування Януковича на посту та повна узурпація влади.

Тож в планах на сьогодні – гучні заяви "біло-блакитних" як метод зондування настрою суспільства щодо майбутнього спотворення істини. Адже попереду – пафосний предмет референдуму, результати якого за будь-яких умов не можуть бути застосовані при існуючій Конституції.

Така собі абракадабра: недовіра народним депутатам, скасування їх недоторканості і пільг та, як в троянському коні, мажоритарна серцевина.

Потуги більшості щодо реалізації скуповування депутатських мандатів в округах скидаються на агонію, а намагання сховати дозвіл громадян на такі дії серед інших чотирьох питань, внесених до бюлетенів для голосування, – на останню соломинку.

Жарти з народом давно стали прикрою дійсністю. Така пилюка в очі з гаслами про шкоду "папєрєдніків", бездіяльність опозиції і так далі з завидною стабільністю звучить в час кризи.

Замість прийняття важливих економічних і соціальних нормативних актів – позбавлення мандатів опозиційних народних депутатів, замість боротьби з корупцією – скасування окремих місцевих виборів тощо.

Вибіркове правосуддя, вибірковий парламентаризм та імітація діяльності державних інституцій – ось що ми маємо сьогодні. Зухвалий обман громадян став практикою, та навіть і нормою.

Українці ніколи не були дурнями. Давши президенту Януковичу владу один раз, вони не збираються терпіти знущання безкінечно. І владі над цим давно варто задуматись!

Валерій Карпунцов, народний депутат, фракція "УДАР", кандидат юридичних наук заслужений юрист України, для УП