Луценко для оппозиции как "чемодан без ручки"

Юрій Луценко топ-новина тижня. Його звільнення обговорюють як сільські бабки так і світові лідери. Емоції вщухають. Настає тверезе питання — а що далі?

Європа і США, похвалили владу за гарно виконане домашнє завдання, але для того аби скласти іспит на демократію все одно бракує Юлі. Захід не буде слухати виправдання, що проти Тимошенко є ще дві кримінальні справи – вбивство Щербаня і борги ЄЕСУ.

Ані США, ані ЄС не буде цікаво слухати пояснення юристів: "Якщо помилувати Тимошенко в газовій справі, то доведеться милувати у двох інших, чи як? І якщо суд знатиме чи здогадуватиметься наперед, що Тимошенко помилують, то де невідворотність покарання?"

Вина екс-прем'єрки не доведена. І чи будуть прокурори такими ж наполегливими після гіпотетичного помилування?

Словом, можливе помилування Тимошенко викликає набагато більше питань, ніж помилування Луценко.

 А поки екс-прем'єр сидить, підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, як і раніше, під питанням.

Опозиція не знає що робити з Юрієм Луценком. Всі чекали і навіть інколи вимагали, щоб його випустили. Ну, випустили! А далі що?

Юрій Луценко, так само як і Юля був іконою в іконостасі української політики, поки сидів. Тепер він на волі і є повноцінним суб'єктом політики, який може переплутати карти будь-якої опозиційної гри.

Екс-міністр, обізнаний у кулуарних інтригах, намагається читати мантру, що він поза політикою, що він у музей відніс "Народну самооборону", що не створюватиме новий політичний проект, що не вступатиме у діючі партії і, тим більше, не балотуватиметься.

Не барське це діло на мітинги ходити чи революції організовувати — він "над процесом". Але це ще гірше. Ще кілька днів тому на опозиційній шахівниці гру замовляли Яценюк, Кличко та Тягнибок. А тепер на їхньому полі з'явився арбітр, точніше моральний авторитет, до думки якого прислухатимуться як в середині країні так і закордоном...

Хоче цього екс-міністр МВС чи ні, але вже зараз можна говорити про створення у Верховній Раді групи Юрія Луценка. І це не лише Ар'єв, Стець, Доній, Москаль та дружина Ірина. Мова йде про неформальне утворення. Адже моральний авторитет не може бути "розкольником". Це шкодить іміджу політика, який над процесом.

Так само Юрій Луценко може зібрати під своїм патронатом старих польових командирів таких як Володимир Філенко, Тарас Стецьків та емігрант Андрій Шкіль, які залишилися поза парламентом і, навіть, поза країною.

Арсенію Яценюку є через що нервувати. Адже на ньому лежить відповідальність за те, що до Ради замість перевірених бійців прийшли новачки, які стали "тушками".

Навіть Олегу Тягнибоку та Віталію Кличку є за що переживати. Тепер рейтинг симпатій доведеться ділити на чотирьох. Адже народу не поясниш, що Юрій Луценко не те, що не хоче, а він не може балотуватися на посаду того ж таки київського мера. Його все одно висуватимуть, а він відмовлятиметься так як Кличко.

Луценко – герой опозиції. Майже український Че Гевара! Ним ніхто не зможе керувати тому він буде як голка у м'якому місці опозиції.

Лідери опозиції змушені будуть пилинки здувати з Юрія Луценка. Адже саме він буде судом в останній інстанції під час конфліктів. І апеляція за рішенням Луценка буде можлива лише до "в'язня №1" - до Тимошенко.

Так само екс-міністр матиме вагоме слово під час визначення єдиного опозиційного кандидата на президентських виборах у 2015 році. Але за умови, що він не розміняє на дрібниці імідж миротворця та політика, який стоїть над процесом.