Как помочь властям в борьбе со стихией

Чи можна було в Києві мінімізувати наслідки снігопаду? До вчора я була впевнена, що проти природної стихії ніхто не всесильний, зокрема і комунальна служби. Проте вчора моє відчуття дежа в’ю несподівано перервав тракторець.

Прокидаюся у п’ятницю вранці у Львові, бачу ті ж засніжені дороги, тротуари , машини – все як було тиждень тому, коли все місто просто зупинилося. Сніг продовжував падати і я вже очікувала вечірніх новин "з фронту" про нещасних людей, що не можуть добратися додому, ночують в офісах, про трамваї, що посходили з рейок і черги машин з голодними дітьми, що забуксували "навіки" десь на трасі.

Але тут проїхав він – тракторець. Маленький, старенький, але він їхав! І розгрібав перед собою сніг. Так, це не була ідеальна чистка дороги, але дорога принаймні вже "вимальовувалась".

За годину я виглянула у вікно – на дорозі знову лежав сніг. Вкотре подумала, що проти стихії нічого не зробиш. Але за певний час, виглянувши на балкон, бачу - там знову виднілася дорога і більше того, як розповіли домашні, за цим самим тракторцем їхала машина з піском. 

І що цікаво: біля мого будинку далеко не магістральна і не пріоритетна дорога, швидше я б її назвала "внутрішньорайонна". А судячи з кількості ям - це взагалі не дорога. Правда, по ній їздять "маршрутки" - на кінцеву зупинку. Але проблему з громадським транспортом тут можна було вирішити простіше – автобуси на кількасот метрів скорочують маршрут, щоб не застрягати на цій "дорозі", яка, крім того, йде "під гору" , і без стихії при ожеледиці тут легко забуксувати.

Тому я була вкрай здивована, що вчора до нашого району і цієї дороги була така увага. А минулого тижня люди тут рятувалися самостійно - штовхали свої авто і машини з продуктами. А маршрутки у перший день стихії взагалі не їздили (по цілому місту), а на другий день, коли вдалося почистити лише магістральні  дороги - їздили за скороченим на кількасот метрів маршрутом, оминаючи цю дорогу.

Була здивована ще більше тому, що минулого тижня при снігопадах, коли місто зупинилося, міський голова казав - техніки не вистачає, тобто нічого не вдієш. Але, цього разу тракторець і піскорозкидувальна машина знайшлися навіть на наш невеличкий "немагістральний" район? 

Міський голова Львова, який завжди дуже дбав про свій імідж, як на мене, після першого разу перелякався: у нього тут триває активна війна з місцевою "Свободою", яка погрожує у відставку відправити. Він створив власну партію, щоб на наступних місцевих виборах перемагати.

Власний імідж реформатора вибудовував довгі роки ще до отримання посади мера. І що - якимось снігом собі такі проблеми нажити, чи не забагато проклять було на його голову при попередній стихії? Тим паче, що кілька днів поспіль звучало попередження про снігові замети, що насувається. 

Цим тракторцем і піском під моєї будинком міський голова "попалився", і підставив інших мерів – бо таки можна, якщо хотіти! Можна, якщо не побороти стихії, то хоч трохи мінімізувати наслідки. Вчора весь громадський транспорт у Львові їздив за звичним  маршрутом, якщо і десь були серйозні збої, то це не до порівняння з минулим тижнем, коли львів’яни, як і вчора кияни, пішки з вітром добиралися додому чи ночували в офісах. 

Отож, є дві рушійні сили проти стихії: страх або бажання. А в керівництва Києва, як виглядає, ні першого, ні другого, що сигналізує, що ніяких виборів у столиці таки не буде.

Немає страху (про бажання говорити не доводиться) і в керівництва країни. Вже коли стихія тривала більше доби і більшість людей оговталися, вибралися із нічних заметів і якось добралися під ранок додому, лише в суботу пообідді пан президент побачив біду і видав указ про "про проведення надзвичайних заходів, спрямованих на подолання наслідків стихійного лиха ". Напевно в його Межигір’ї страусів засипало, і разом з ними улюблені пеньки для підтримки тонусу після футбольного вболівання у Варшаві.

Але відсутність цього страху в наших високопосадовців – це вже не їхня, а наша проблема.