Три года - темных как Африка
Три роки влади Януковича і "уряду тушок" – багато це чи мало "покращення вже сьогодні"? А ще варто додати ті чотири роки, які Янукович перебував на чолі уряду.
Якого дійсного покращення можна було би досягти за цей немалий період у такій незалежній державі?
Приміром, у Польщі за два роки оздоровили фінансову систему, гіперінфляція була ліквідована – з 640% у 1989 році до 250% у 1990-му.
Були здійснені глибокі структурні зміни в економіці – уряд поклав край фікції, завдяки якій могли існувати підприємства за відсутності ефективності та підзвітності.
Було скасоване пільгове кредитування державних компаній, запроваджено прозорість і рівність оподаткування та мит, без лобістських виключень, забезпечено відкритість, рівність компаній у веденні зовнішньої торгівлі.
Доходило навіть до того, що дорожня поліція не ходила з паперовими грішми, бо громадяни могли "донести" начальству номер грошової купюри. А це загрожувало звільненням чи навіть п‘ятьма роками ув‘язнення.
В Україні ж десятиліттями функціонували безліч "збиткових" державних підприємств, директори яких, у результаті такої збитковості, за кошт бюджету ставали власниками "заводів, газет і пароходів".
Вже давно приватний бізнес можновладців в Україні фінансується за кошт держави. У Польщі й не уявляли, що таке можливо.
Варто озирнутись назад і згадати, що у 1991 році економіка України і Польщі були приблизно однакові за розміром. Деякі із зроблених польським урядом речей, в Україні, за набиванням власних кишень, влада "не встигла" зробити і за 22 роки.
У Польщі допоміг економічний геній самої нації – 60% польської економіки складає малий і середній бізнес.
Станом на 2012 рік економіка Польщі в 3,1 рази більша за українську – чи то поляки не дали грабувати власну країну, чи то сама патріотична еліта країни не зробила цього.
А ось іще приклад, більш давній, але не менш показовий. В Італії у 1957-1960 роках середній річний приріст промвиробництва в країні становив неймовірні 31,4%, а автомобілебудування взагалі 90%.
В країні, де раніше панували мафіозі, гроші звикли заривати у виноградниках. Але уряд зміг переконати людей, що він не мафозі, і значно вигідніше вкласти гроші у бізнес.
Цей ривок був здійснений завдяки стимулюванню приватних капіталовкладень у ключові галузі виробництва. Вибуховий зріст фактично витягнув Італію з "третього світу" в "перший" – з 1953 по 1962 рік обсяг промислового виробництва в Італії зріс утричі.
Таких економічних "чудес" в світі безліч – японське, французьке, шведське, гонконгське, ірландське, тайванське... Як свідчить історичний досвід, для цього потрібні лиш патріотизм, рішучість, енергія та компетентність.
Але повернімось до України – що зроблено за три (чи сім) років правління?
Влада писала закони з єдиною метою – спростити збір хабарів. Не замислюючись про те, що ці хабарі відлякують інвесторів на мільярди. Кількість відкатів стала рекордною.
Формулою успіху посадовців стало вкрасти на будівництві доріг, купити на вкрадені гроші машину і розбити її об погані дороги.
У 2010-му уряд обіцяв вихід з кризи за три місяці, потім за рік, потім Тігіпко говорив про 3-5 років, а тепер Азаров заявив, що "криза буде мучити українців ще десять років".
Президент обіцяв ввести Україну до першої двадцятки економічно найрозвиненіших країн. Гарантував зростання ВВП на 5%, а по суті маємо 0,2%.
Як наздогнати світ, коли він зріс 2012 року на 2%, а актуальні для України держави, що розвиваються – на 4,5%!
Не треба бути "професором арифметики", щоб побачити, що так ми йдемо не до "першої двадцятки", а в протилежний інший бік.
Дірки уПенсійному фонді затикаються за рахунок пенсіонерів, які мусять працювати ще довше, бо відбулося підвищення пенсійного віку. А чого варта передвиборча обіцянка Януковича запровадити податкові канікули для дрібного бізнесу!
На 25 років подовжено термін перебування російського флоту в Україні. Янукович де-факто ще й доплатив Росії за це!
Три роки тому Янукович обіцяв + 4 мільйони населення України за 10 років. Констатуємо скорочення населення на півмільйона за ці три роки.
Хоча "покращення сьогодні" таки настало: у Генпрокуратури, ДУСі, Кабміну, МВС та суддів. До прикладу, у прокуратури за останні три роки бюджет зріс майже у 5 разів, до 4,4 мільярда. І коли нині в країні кажуть "стоматолог", то часто думають зовсім не про лікаря. Країна біднішає, зате "Сім‘я" багатшає.
Як сказав шотландський філософ Давид Юм, свобода, як правило, втрачається поступово. Так само й Янукович відбирає свободу в українців поступово – у передчутті виборів 2015 року проштовхує Конституцію через референдум, аби зробити своє панування вічним.
Якось Ганна Герман назвала Віктора Януковича "великим як Африка". Це порівняння нагадало мені про такий цікавий уривок з історії.
У 1970-х роках в Африці одному президентові, який теж боявся виборів, прийшло в голову оголосити себе, не багато не мало, імператором. Імператор сам мав призначати наступником одного з своїх синів.
Кращі європейські фірми виготовили корону, прикрашену двома тисячами діамантів. На церемонію пішла чверть річного експортного доходу країни. Доповненням став золотий трон у формі сидячого орла вагою в 2 тонни.
Було закуплено більше 100 автомобілів кращих закордонних марок. Туфлі, в яких "імператор" був під час церемонії, занесені в Книгу рекордів Гіннеса як найдорожчі в світі, хоча й не були зі шкіри страуса.
З казковою розкішшю імператорського двору контрастував рівень життя в країні. Для прикладу, в 1977 році в країні було заледве сотня лікарів, зокрема 1 стоматолог на імперію.
Усе б нічого, але імператора, як це було і буде завжди, згубила патологічна жадібність. Він дуже любив вигадувати, звідки б ще "злупити" коштів.
Одного разу він подумав і вигадав новий указ, яким усім школярам та студентам імперії наказали придбати спеціальний формений одяг. Пошиття дорогої форми, зрозуміло, здійснювалося на фабриці, що належала особисто "імператорові".
Чи проводив він процедуру закупівлі в одного учасника, невідомо. Навряд чи він знав такі вигадки українських корупціонерів. Більшість сімей не могли дозволити собі купівлю цієї форми, що спровокувало масові заворушення та, в результаті, повалення "імператора".
Звали його Жан-Бедель Бокасса. Хтось може сказати – "так він же був людожером"! Справді, наших можновладців за людожерством ще ніхто не застукав. Зате все інше – куди братися африканській короні і коштовним туфлям.
Тому, коли мене запитують, до якої інтеграції іде Україна, я часто схиляюся до відповіді – "до африканської".
І наостанок, не встаючи з насидженого теплого місця, нинішня влада багато любить говорити про те, що нею зроблено все можливе на шляху викорінення корупції та хабарництва.
Але як говорив автор сінгапурського економічного дива Лі Кван Ю: "Щоб побороти корупцію, почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що".
Андрій Пишний, для УП