В чому сенс персонального голосування

Одним чи не з перших коментарів, які я почув після розблокування парламенту від представників "радикального крила" українських опозиціонерів, полягав у тому, що якась це перемога неочевидна та не переконлива.

Мовляв, треба депутатів, що голосують не за себе, позбавляти права голосувати, притягати до відповідальності, вводити адміністративну відповідальність тощо.

А розблокування парламенту – це лише "гарна картинка" створена Партією регіонів для прес-конференції Віктора Януковича. І що через тиждень все повернеться назад.

Відповідь на такі закиди проста. Якщо регіонали спробують повернутися до практики порушення Конституції – ми готові і далі її відстоювати. Але, мені здається, що ми всі не до кінця розуміємо значення того, що зараз відбулося. І для чого ми це робимо.

Звичайно, персональне голосування – це вимога Конституції. І це те зобов’язання, виконання якого очікують наші виборці. Але, найважливіше, що через поновлення персонального голосування ми потроху відвойовуємо конституційний простір. А це – прямий удар по режиму Януковича.

Адже саме поступовий наступ на Конституцію був і залишається тактикою Віктора Януковича у його спробі концентрувати всю владу в Україні. Перший крок – це створення неконституційної більшості з "тушок", а не з фракцій у парламенті минулого скликання одразу після приходу Віктора Януковича у крісло президента України.

Це прямо суперечило тодішній версії Конституції, але опозиція не мала моральних та фізичних сил чинити цьому спротив. Це дало змогу створити всупереч Конституції новий уряд.

Другий крок – це більш ніж дивне рішення Конституційного Суду щодо повернення до старої її редакції. Хоча з цього ж приводу Конституційний Суд раніше приймав прямо протилежне рішення. Цей крок дозволив сконцентрувати ще більше влади персонально в руках Януковича.

Третій наступ на Конституцію – неперсональне голосування у Верховній Раді. Депутатів більшості замінили на пластик, що майже призвело до знищення парламенту. Лобістські схеми, затверджені урядом, без обговорень ставали законами.

Опозиції в такому парламенті не було місця. Їй відвели роль опонента карткам а не депутатам. Така публічна діяльність не мала сенсу.

Повернення до персонального голосування у парламенті – це перший крок до повернення реального балансу між гілками влади. Відстоявши персональне голосування, ми дуже скоро побачимо зміну у якості дискусії і у якості рішень парламенту.

Ми побачили, що Партія регіонів не має реальної більшості. Ця більшість – ситуативна, і чим далі, тим менш стійкою вона буде. Адже ми посіяли сумніви у депутатів-мажоритарників у всесильності Банкової.

А що ще важливіше – ми довели, що дійсно можемо впливати на порядок денний і відстоювати законність, хоча б для початку і в парламенті.

Віктор Чумак, для УП