Писан ли закон для украинского президента?

38 просмотров
Пятница, 22 февраля 2013, 11:56
Леся Оробец
народный депутат Украины, секретарь комитета ВР по иностранным делам

До захисту наших прав ми підходимо зазвичай надто вузько – вимагаємо сатисфакції від найближчих кривдників, так би мовити, виконавців. До прикладу, підвищили ціну для споживачів на газ – у кращому разі тягнемо до суду чиновника, який підписав розпорядження! Порушили виборчі права – керівника дільничної комісії до відповіді!

При цьому не менш традиційно забуваємо, що в нашій державі є цілком конкретна посадова особа, яка прямо відповідає за дотримання наших конституційних прав.

Навіть має прямі конституційні зобов’язання – гарантувати їхній захист.

За логікою права…

Не секрет, що дієвість захисту громадянських прав напряму залежить від балансу традиційних гілок влади – у тому числі, судової.

У більшості цивілізованих держав високопосадовці стережуться судового переслідування – або впродовж виконання власних повноважень, або після їх завершення.

І глава держави не є винятком.

До прикладу, Річарду Ніксону в США після звинувачень у корупційних діях і порушенні чинного законодавства довелося достроково припиняти президентські повноваження і йти у відставку. Бо мав іншу перспективу – звільнення з посади в зв’язку з імпічментом. І жодні аргументи стосовно ефективності його менеджменту не бралися до уваги.

Або зовсім свіжий випадок – два місяці тому французький суд визнав колишнього главу держави Жака Ширака винним у в розкраданні бюджетних коштів і перевищенні посадових повноважень. Кінцевий вердикт суддів – два роки в'язниці умовно.

Можна, звісно, розвести руками – мовляв, за таке законодавство Франції передбачає 10 років ув’язнення і €150 тисяч штрафу. Але з одного боку, зважили на похилий вік політика і його фрагментарну амнезію.

А з іншого боку, зафіксували головне – прецедент обов’язкової відповідальності державного діяча. Не перед політичними переслідувачами – як це практикується в нашій державі – а перед законом.

Судочинство "на замовлення"

Українських правителів також неодноразово звинувачували в судовому порядку – і в зловживанні повноваженнями, і в суттєво менших гріхах.

До прикладу, львів’янин Дмитро Зушман позивався до Леоніда Кучми, який не захистив його прав у сфері стягнення заборгованостей по зарплаті за рішенням суду з ВАТ "Львівський завод фрезерних верстатів".

Ішлося про відшкодування моральних збитків – бездіяльність глави держави робітник оцінив у гривню, а саботаж державної виконавчої служби Галицького управління юстиції у Львові трохи дорожче – у 100 тисяч українських грошей. 

Про серйозніші гріхи, зокрема, участь у замовленні політичних убивств, так само згадували – але винятково тоді, коли виникала потреба вплинути на зятя-олігарха. Як тільки ж потреба в тому зникала – суд розводив руками, а прокуратура моментально втрачала інтерес до президентської відповідальності.

Нинішнього "гаранта" Віктора Януковича наразі звинувачують у не менш страшних злочинах – в узурпації влади, в переписуванні Конституції, в ігноруванні прав громадян під час проведення податкової, пенсійної та інших реформ, у скороченні мережі навчальних і медичних закладів і багатьох інших смертних гріхах.

І якщо справедливість аргументів, наведених опозицією в недавньому позові до Вищого адміністративного суду країни, було визнано і підтримано сотнями тисяч громадян, чиї права було порушено "гарантом" – сам суд вкотре продемонстрував свій "кишеньковий" статус – у підсумку позов навіть не було взято до розгляду. А президента, відтак, навіть не викликали до суду.

Тим часом як його провідних опонентів перетворюють на політичних в’язнів.

Не випадково серед ключових умов ЄС стосовно лібералізації візового режиму з Україною – реформування судоустрою відповідно до вимог Венеціанської комісії і припинення практики оголошення політично вмотивованих вироків.

Примус до законослухняності

Серед найбільш очевидних випадків ігнорування гарантом Основного закону – історія підписання закону "Про благодійну діяльність і благодійні організації" (№5073-VI), адресованого самотнім літнім людям, дітям-сиротам, багатодітним родинам, невиліковно хворим і талановитій молоді з незаможних родин.

Майже півроку благодійники й автори закону переконували "гаранта" в необхідності виконати прямі вимоги Конституції і візувати закон – зверталися, пояснювали і вимагали.

Адже впродовж 15 днів після отримання закону главою держави його не було ні підписано, ні повернуто назад для повторного розгляду – як того вимагає ч.2 ст. 94 Конституції країни. При цьому ст. 68 Основного закону вимагає від президента додержуватися Конституції і законів України, а стаття 102 вповноважує главу держави бути гарантом дотримання її вимог з боку всіх без винятку чиновників.

Зрушення відбулися лише після того, як звернулася до керівників АП і ВР задля підтвердження факту протиправних дій з боку президента і реєстраціїпозовної заяви стосовно грубого порушення ним вимог ст. 68, 94, 102 і 106 статей Конституції.

Під законом "одразу" віднайшовся підпис – через півроку після прийняття.

Як документально підтверджує відповідь керівника апарату ВР Валентина Зайчука, закон ухвалено парламентом 5 липня 2012 року, підписаний спікером 30 липня 2012 року, наступного дня документ надійшов до АП – і лише 29 січня 2013 року закон повернуто з підписом до парламенту.

Чи є вихід?

Доки всі три гілки української влади контролюються Банковою, українці можуть покластися в захисті власних прав винятково на себе і медіа – як "четверту" владу.

Як увірветься терпець…

Саме за такою логікою відбувся "податковий" майдан, учительські страйки, студентські заворушення – їх усіх об’єднували законодавчі ініціативи нинішньої влади. І щоразу влада була змушена "визнавати" прорахунки окремих чиновників, які невірно тлумачили волю президента, і "відкликати" нововведення.

Саме за такою логікою громадяни захищаються в "Черзі за життям" від монополізації ринку лікарських препаратів в інтересах корумпованого чиновництва.

Без ілюзій – доки ця влада не піде, марно сподіватися на радикальні зрушення в судоустрої та правозастосуванні. Так само, як і в ставленні нинішнього глави держави – як до людей, так і до Конституції, яку має боронити.

Леся Оробець, народний депутат України

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)