Патриотизм 2.0

771 просмотр
Среда, 09 января 2013, 10:40
Роман КравецRoman Kravets
журналист, для УП

Боже! Скільки ж ми говоримо про патріотизм, націоналізм, його прояви і так далі. У Західній частині нашої країни – це звична тема для дискусій, діалогів, лекцій. Ба, навіть тостів! І переважна більшість, абсолютна більшість назве себе патріотом, але не націоналістом.

Адже, мовляв, націоналізм – це вже щось дуже радикальне.

Переливаючи з порожнього у порожнє, сходимося на тому, що ой, як всі любимо неньку Україну! А ті, що там у Києві, а точніше на вулиці Банковій – кляті запроданці та вбивці наших національних почуттів.

Та насправді кожна зі сторін дискусій, діалогів, лекцій та тостів забуває про свій справжній лихий псевдонаціоналізм.

За даними соціальних опитуваня Центру Разумкова, 38,1 % українців беззаперечно вважають себе патріотами своєї держави. 36,7 % відповіли, що скоріше є, аніж не є патріотами, і тільки 3,8% опитаних сказали, що не плекають у собі ніяких патріотичних почуттів.

Дамо політиці спокій, говоримо суто про, так би мовити, традиції, звичаї, кінець кінцем почуття, чи як це ще назвати? Мислення багатьох наших сучасників таке: я – патріот, Бандера – вождь, вільна Україна, таке інше. І цими словами насправді все й закінчується. Дій мінімум. Мізер.

Згоден, що нечисельних мітингів та усіляких урочистостей у країні вистачає, але не в масовці ж справа.

Справа в тому, що саме масовка і є верхівкою нашого патріотизму, про який всі точать ляси.

Власне, виникає запитання: а що ж таке той патріотизм?

Патріотизм – це вам не обізвати жидівкою Мілу Куніс.

Перш за все – це любов до рідної землі та свого народу, але й також національна свідомість. У цьому випадку вона, себто свідомість, не може бути другорядною. Як-то кажуть, будь-яка любов без діл є мертва.

Дивлячись правді у вічі: наша патріотична свідомість на нулі.

І з цього боку вилазить черв'як. Великий грубий черв'як, який пожирає суспільство із середини.

Ця свідомість проявляється не у ставленні до країни як такої, а безпосередньо у діях по відношенню до країни.

Простіше кажучи, вона вимірюється за результами праці на благо держави, особистого вкладу в розвиток її економіки, моралі, історії тощо.

Все виглядає доволі просто, втім простота швидко зводиться нанівець, коли згадуємо про особисті вклади.

Тут варто згадати корумпованість та хабарництво, куди ж без них?  Беруть усі, хто може брати і це всім давно відомі речі. Та різниця є. Різниця в тому, хто бере: людина, яка не називає себе патріотом, та людина, котра б'є себе в груди, мовляв, за Батьківщину все зроблю, все віддам.

Щонайсмішніше – немало "патріотів" є хабарниками, хоч і осуджують цю справу та інших подібних собі хабарників. Це із власного досвіду.

Ці псевдопатріоти, власне, й баламутять воду, адже під маскою свідомого громадянина сприяють розбрату держави, її занепаду.

Патріотична свідомість проявляється не тільки в глобальному, а в повсякденних ситуаціях. Наприклад, у банальному ставленні людини до дотримання чистоти на природі чи у місті.

Лжепатріотство – ось, друзі, наша з вами біда.

Ще один цікавий нюанс: безперспективність патріотизму в Україні.

Патріотичні почуття повинна виховувати держава. Напевне, у цій справі найкращі американці та британці. До речі, поляки дуже високо стоять у патріотизмі. Перші слова малих поляків: мама, тато, Польща.

Влада цих держав робить колосальну ставку і витрачає чималі кошти на розвиток національних почуттів, національної ідентичності як такої, адже саме на цьому й базується дух єдності громадян, робить їх одним цілим, а тому й сильними.

Проте,  говорячи про Україну, гадаю не варто казати про що піклується вітчизняний істеблішмент. Скажемо так: не вихованням національних почуттів.

Певна річ, молодим людям краще виїхати за кордон, якщо держава їм нічого не може запропонувати ні в екномічному плані, ні в моральному.

Про яке майбутнє патріотизму може йти мова, коли ледь не кожен другий українець, який народився в роки незалежності (!), хотів би покинути Україну?

До чого насправді я веду: панове, якщо ви не можете довести на ділі, що ви патріот – просто не називайте себе так. Дим є, запах чутно, та ось вогню не видно. Часом краще помовчати.

Роман Кравець, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)