Детский вопрос

Рейдерський наїзд на дитячу громадську організацію "Січ" у Києві змушує "спуститись з гір" і поставити громаді запитання: чому так трапилось, чому це можливе у правовій державі?

Ще з часів "нашого щасливого дитинства" ми знаємо, що піонерами та жовтенятами переймався комсомол – Тигіпко, Матвієнко, Вінський, Рябіка, Цибух, Турчинов, Борзов...

Там, де зараз МЗС, цілий поверх займав "смольний", який керував роботою десятків тисяч піонервожатих, піонерськими таборами, проводив "Золоту шайбу", "Шкіряний м’яч", "Зірницю". Дитяча преса мільйонними накладами...

Але прийшли люди в шароварах, як колись у кожанках, і сказали "Геть!" усьому радянському. З того "геть" вийшов пшик! Бо 1 і 9 травня залишились державними святами, 23 лютого залишилось, 8 березня залишилось, КПСС перетворилася на КПУ і вижила...

А "геть" зачепило лише дитяче свято – 19 травня. Отут головний "патріот" таки втер носа клятим москалям і воріженькам! Підписав указ про День дитячих громадських організацій. Ну, звісно ж, не День піонерії!

Зробив це вкрай розумно, коректно і виважено – призначив дитяче свято на третю неділю травня – одночасно з Днем жалоби за жертвами політичних репресій.

Кругом приспущені прапори, траур, а ви, дитячі організації, веселіться, проводьте всеукраїнські лінійки, вогнища, ігри – свято, однако!

Після КПСС молодіжна політика "пішла по руках".

Комсомол залишився, але йому було вже не до жиру – аби самому вижити. Думали, що замість КПСС у нас стало багато "красивых и разных" політичних партій.

Лише на 21-му році незалежності стало зрозуміло, що у нас як була одна партія, так і залишилась. Вона на останніх виборах, до слова, потроїла свій результат!

Все інше – то не партії, а політичні прожекти!

Чому? А тому, молодіжні організації при правлячих політичних партіях мали би формувати державну молодіжну політику. Але такого ще жодного разу не було.

Кучма і Медведчук разом з СДПУ(о) мали молодіжну, Ющенко мав "Молодіжний союз "Наша Україна", Тимошенко мала "Молоду Батьківщину", Янукович має "Молоді Регіони".

Ще десяток парламентських партій теж мали свої "молоді рухи" "собори", "молодь за тигіпка", багато чогось народно-демократичного...

Чи визначають ці новітні комсомольці державну молодіжну політику, невід'ємною складовою якої є дитячі громадські організації?

Про молодь СДПУ(о) казати не буду, бо про покійників гарного нічого не пам'ятаю.

Лідер МСНУ Павленко наніс перший удар – забрав у Федерації дитячих організацій "Молоду гвардію". На той час ця дитяча організація нараховувала 400 тисяч дітей! Де тепер ті діти?

І от черговий удар по дитячому громадському руху – рейдерський грабунок дитячої "Січі".

Сам Бог велить тепер Павленку, який став уповноваженим президента з прав дитини, заступитись за дитячу організацію "Січ"!

Стосовно "Молодих регіонів", то вони у ПР на 69 місці у виборчому списку. Це місце не Пінчука Андрія, це місце пріоритету молодіжної політики в спектрі інтересів ПР.

Але ми все одно віримо і чекаємо обіцяного Будинку молоді у Києві. Вже три роки чекаємо, залишилося ще 4 – обіцяного треба 7 років чекати.

Перший дзвінок для ПР пролунав у Києві на виборах. Звісно, діти, об'єднані у дитячі громадські організації, президента у 2015 році не переоберуть – ще не матимуть права голосу.

І Попов теж може не боятися, а й далі не помічати ролі дитячих громадських організацій в залученні дітей до активного здорового способу життя.

Діти Києва влітку за 22 мільйони оздоровлюються в шкільних асфальтових таборах за 90 км від Чорнобиля. Радіація? Яка радіація! Листя ж не поскручувалось!

Але дитинство швидко проходить. І кого нам у владу оберуть діти, коли вони стануть називатись молоддю, залежить від Попова і Януковича.

А найбільше – від Андрія Пінчука, бо він і його "Молоді регіони" мають визначати ДЕРЖАВНУ молодіжну політику.

Олександр Стефанович, керівник всеукраїнської ДГО, для УП