Языковой закон и его реализация: денег не было и нет

Партія регіонів знову грає у "мовну гру", зробивши чергову заяву, цього разу у відповідь на зареєстрований опозицією законопроект про мову.

"Категорично заявляємо, що Партія регіонів та її представники в найвищому законодавчому органі держави ніколи не підтримають законопроект, єдиною метою якого є розкол країни" – зазначається в заяві.

Хоча ще напередодні виборів представники Партії регіонів заявляли, що вони готові змінити скандальний мовний закон Ківалова-Колесніченка. Тодішній міністр культури Михайло Кулиняк запевняв, що суттєві правки в документ будуть внесені ще попереднім складом Верховної Ради до середини грудня 2012 року.

Екс-міністр говорив про це не просто так, оскільки він чудово розумів, що в нинішньому вигляді закон не виконується і виконуватися не може.

Власне, про це свідчать і результати дослідження, проведеного Центром Політичних Студій та Аналітики. В органів місцевої влади просто немає коштів для його реалізації, як власне і на підтримку національної української мови.

Закон "Про основи державної мовної політики" досить дорогий проект. За підрахунками Міністерства фінансів, його виконання буде обходитися Україні в 12-17 мільярдів гривень щорічно.

Оцінки керівництва Верховної Ради більш оптимістичні – від 5 до 7 мільярдів на думку Володимира Литвина. Тільки от платити за депутатську ініціативу повинні місцеві влади, упевнений він. Чи є для цього ресурс у місцевих бюджетів? Очевидно, що ні.

Для початку трохи статистики та цифр. Судячи з даних перепису населення 2001 року, в 10 з 24 областей України, а також в Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі носіїв російської мови понад 10%. Дані, м'яко кажучи, "не першої свіжості", але саме на них посилаються місцеві органи влади, кажучи про потреби національних меншин.

До слова, з 2001 року перепис українців не проводився.

У Закарпатській області регіональним можна вважати угорську, нею користується 12,7% населення, в Криму – кримськотатарську (11,4% населення), у Чернівецькій області – румунську (12% населення).

Для реалізації цього закону на практиці потрібно державному та місцевому бюджетам виділити додаткові колосальні кошти. В цій же заяві регіонали заявили: "І сьогодні, і в майбутньому прихильники нашої політичної сили можуть бути впевнені – абсолютно всі зобов'язання, які на себе взяла Партія регіонів у мовному питанні, буде дотримано".

Однак, як показало дослідження, обіцянки та заяви суттєво розходяться з тим, що відбувається з реалізацією норм закону на місцевому рівні.

Зокрема для реалізації закону про мови кожному з трохи більше 11 000 органів місцевої влади потрібно додатково знайти в таких обмежених своїх бюджетах мінімум від 15 до 50 тисяч гривень. Ці кошти підуть на забезпечення роботи органів влади та їхніх структурних підрозділів.

Це створення нових бланків, печаток, вивісок на регіональній мові, дублювання діючих законів на регіональну мову та інші витрати. Якщо говорити про великі міста та обласні державні адміністрації, то ця сума може доходити і до 100 тисяч.

20 місцевих рад офіційно закріпили статус російської мови на своїй території, ще шість – зробили регіональними угорську, румунську та молдавську. Але платити за свої рішення місцева влада не дуже готова – коштів для реалізації нової мовної політики в обласних і міських радах в бюджетах немає.

Наприклад, Дніпропетровська область. Гроші на розвиток російської мови в області, судячи з відповіді на запит ЦСПА, не виділялися в 2012 році. Не планують розщедрюватися дніпропетровські чиновники і в 2013: в обласному бюджеті на 2013 рік коштів на виконання мовного закону не передбачено.

Не працюють в регіоні й програми, спрямовані на підтримку російської або української мови.

Та ж ситуація в Харківській області, де майже половина (44%) жителів вважають рідною саме російську мову. Голова місцевої облради Сергій Чернов запевнив ЗМІ, що мовні нововведення не потребують будь-якого додаткового фінансування. Запит ЦСПА на цю тему харківські чиновники проігнорували. Чи це не красномовна відповідь?

Аналогічна картина в Херсоні. На реалізацію мовного закону в 2012 році коштів у бюджеті передбачено не було, а на програми для забезпечення мовних потреб нацменшин було виділено аж 2700 гривень.

Що стосується 2013 року, "у разі потреби це питання буде розглядатися під час формування показників обласного бюджету на 2013 рік", – йдеться у відповіді Херсонської облдержадміністрації на запит експертів ЦСПА. Однак судячи із цифр прийнятого бюджету – потреби не виникло.

Йдемо далі. Запоріжжя. На програми для забезпечення мовних потреб нацменшин в 2012 році на область було виділено близько 50 тисяч. А ось на реалізацію закону про регіональні мови грошей немає: у міському бюджеті Запоріжжя вони не передбачені, в обласному теж. Аналогічна картина у 2013 році.

Луганська область. На мовну ініціативу народних депутатів місцеві чиновники відповіли сумлінно. Регіональною російську мову було оголошений не тільки на рівні Луганської міської та обласної рад. Рішення про реалізацію закону Ківалова-Колесніченка прийняли міськради Красного Луча й Первомайська.

Щоправда, ніякої окремої статті видатків на зміни мовної політики в області не передбачено. На розвиток української та російської мови з обласного бюджету щорічно виділяється близько 477 тисяч.

Не вдалося отримати інформацію й про фінансове забезпечення мовного закону в Донецькій області. На програми для нацменшин в цілому в регіоні в 2012 році було виділено близько 150 тисяч. А от можливостей для присвоєння російській мові статусу регіональної в області поки що немає.

"У донецькому обласному бюджеті великих коштів немає, або, принаймні, сьогодні говорити про якісь засоби, які необхідні для реалізації цього закону, передчасно", – попередив глава Донецької облради Андрій Федорук ще в серпні.

Більш-менш продумана мовна політика, принаймні, з точки зору фінансів, в Одеській області. В регіоні діє програма підтримки національних меншин, на яку в першому півріччі 2012 року було виділено 58 тисяч.

Ще 110 тисяч за шість місяців нинішнього року пішло на реалізацію положень Європейської хартії регіональних мов. Тільки от програми ці діють в Одеській області не перший рік і з прийняттям мовного закону Ківалова-Колесніченка вони ніяк не пов'язані.

А чи готові одеські чиновники виділити гроші саме на реалізацію їхньої ініціативи – невідомо.

Висновки очевидні. Фінансово забезпечити виконання закону "Про засади державної мовної політики" місцева влада не здатна. В умовах перманентної економічної кризи робити вибір не на користь зарплат і пенсій, а на користь розвитку російської мови – занадто велика розкіш для місцевих чиновників.

Тому якщо закон і буде працювати, то тільки на загальнонаціональному рівні, наприклад, на телебаченні та радіо. У ліцензіях компаній, як відомо, була скасована графа "мова" й на практиці це означає, що деякі українські телеканали можуть повністю перейти на російську.

То навіщо так захищати закон, який однозначно не буде виконуватися по всій Україні? На заході з політичних міркувань, на сході – через бідність місцевих бюджетів.

Зрозуміло, що це не більше, аніж зручна та комфортна політична гра у "захисників російської мови", без жодного зважання на результат.

Та головна проблема ще в іншому: в країні в принципі немає мовної політики. Як такої. У більшості українських областей, судячи з відповідей облдержадміністрацій на запити ЦСПА, немає програм розвитку поки ще єдиної національної – української – мови, не кажучи вже про нацменшини.

Винятком є хіба Львівська, Івано-Франківська, Одеська та Полтавська області, причому, програми ці відповідним чином фінансуються з бюджетів. Правда, в Івано-Франківській області на захист української мови стали в серпні – на противагу прийнятому Верховною Радою закону КК.

Мовну політику в країні потрібно змінювати. Це природно. Розвиватися повинні всі мови рівномірно. І до наступних виборів, щоб прибрати перегиби і перекоси, у новообраних народних депутатів, на щастя, є час.

Добрі закони щодо складних для суспільства тем можна зробити тільки в період поміж виборами, коли можна не надто думати про гостру реакцію, а дбати про реальний результат. Головне, аби для політиків саме це було завданням....

Віктор Таран, для УП