От Независимости до самостоятельности

В період колоніальної залежності народ мріяв саме про Самостійність.

Це глибинне поняття, що відповідає сутності української психокультури, котру стисло і конкретно окреслив знавець людських душ Микола Гоголь: "… батьківщина людей, де ніхто не хотів бути глядачем історичної драми, а обов’язково її учасником".

За два десятиліття незалежності народ поставили в умови, в котрих він, всупереч своїй психокультурі, був глядачем і навіть не розбудови, а дерибану України.

Можна було б погодитись, задля державності, з мазепинсько-ющенківською концепцією розбудови України через панівний клас. Та нема куди людей подіти, що архетипічно з цим змиритися не зможуть.

А раз так, то ідучи в супереч архитепічній налаштованості народу, опиняємось в ситуації, як її подав Лев Троцький: "… відсутність усвідомлення необхідності постійної міцної спайки всіх членів держави не тільки під час війни, кожного разу нищили всі завоювання українців".

На сьогодні ті, хто називає себе політиками, не усвідомлюють, що соціум не менш активний суб’єкт свого життя, аніж людина, і досягнувши певної межі неприродної йому адаптації, починає чинити спротив, котрий врешті-решт формує катастрофічну свідомість громадян.

Така катастрофічна свідомість руйнує основний принцип Традиції – принцип соціальної ієрархії, згідно з яким диференціація людей має відбуватися не за вертикальними соціально-статусними сходинками, а за їхньою внутрішньою природою.

Реалізація саме цього принципу є однією з головних умов існування відповідної Всесвіту цивілізації.

Адже Всесвіт побудований не по вертикалі, в ньому немає більших чи менших "начальників", а є система взаємовпливів між планетами.

В людському організмі теж одні органи не домінують над іншими, якщо звісно, це не ракові клітини.

Диференціальне рівняння, що описує динамічний механізм, наприклад автомобіль чи літак, також побудоване за такою ж схемою – приведені маси взаємодіють через приведені жорсткості.

Шевченкове "чи діждемось ми Вашингтона" означає не що інше, як науково-технічну можливість запровадження "нового і праведного закону" за Божим взірцем гармонійної побудови Всесвіту.

Людську спільноту еволюційно рухає науково-технічний прогрес, а на сьогодні, з поширенням Інтернету, він вийшов на рівень можливості реалізації формули Сергія Кримського: "Явища, які чітко проявлялись на ранніх етапах формування соціуму, обов’язково проявляться на його пізніх стадіях причому в панівній, домінуючій формі".

Сьогодні народ глибоко відчуває фальш як російського, так і європейського напрямків для еволюційного розвитку української нації.

"Всі вони одинакові", – означає, що і влада і опозиція є прихильниками вертикальної організації суспільства, а не горизонтальної, як це архетипічно притаманно українській психокультурі.

Мабуть саме тому нація була єдиною на референдумі про незалежність і раптом розділилась у виборі напрямку руху. Тут, очевидно, маємо справу з примітивними спекуляціями політиків, що подібно до комуністів, завзято оберігають насиджені теплі місця.

Українську націю, як і єврейську, не можна механічно порівнювати з будь-якою іншою, а тим більше пробувати припасувати її до їхньої психокультури.

Ці дві біблійні нації не можуть стати іншими. Не випадково Голодомор і Голокост ідуть поруч. Адже Голодомор був не лише фізичним, але й духовним.

Йшлося про цілеспрямоване знищення саме української нації. І сталось це теж у дуже цікавий збіговий період – після епохального відкриття Юнга про колективне несвідоме.

Якщо врахувати, що Лев Троцький високо цінив філософію Фрейда, вбачаючи в ній якійсь комуністичні елементи, а Юнг, ще з учнів став противником Фрейда, можна припустити, що Троцький усвідомив архетипічну налаштованість української нації на горизонтальне суспільство, а це вже пряма загроза комунізму.

Звідси до геноциду рукою подати.

Сьогоднішнє доведення української нації до катастрофічної свідомості, що виражається вже не просто в апатії, у фізичному та духовному вимиранні, є продовженням розпочатого комунізмом геноциду витонченими методами.

І зрозуміло чому.

Українське колективне несвідоме, оперте на Інтернет, ставить на карту панування абсолютної меншості над абсолютною більшістю. Саме тому над Україною занесена кістлява рука смерті – референдум.

Відвести цей смертельно небезпечний удар може лише "Вашингтон з новим і праведним законом".

Цей закон має поставити Громаду на її архетипічно законне місце Господаря. Тут принагідно зауважимо, що Громада це не натовп, а чітко структурована на засадах моралі і Традиції соціальна структура.

Опозиції ж слід взятись за розум і перестати дути в емоційну дудку, в надії, що Україна затанцює емоційними майданами.

Не затанцює. Народ переріс емоційний період і мислять тверезо та по-діловому.

А що до майданів, то як танець останньої надії, Україна затанцює майданами Коліївщини.

Василь Якуб’як, спеціально для УП