Миша, Миша, давай, до свиданья

Грузини заспівали Саакашвілі цю пісню.

Грузини, збираються громити саакашвілівські офіси. Ми, на жаль, не можемо їх від цього відмовити, бо несприйняття "реформ" у Грузії сьогодні таке, що зашкалює будь-яке людське розуміння.

Картвели – волелюбна нація. Але не варто було цю волелюбність випробовувати. Саакашвілі має або втекти, або сісти на нари, як Юля.

Ніщо не встоїть перед гнівом народу, на який Міхо підняв руку.

В усякому разі, інтелігентна людина, після всім відомих результатів парламентських виборів, мусила б подати у відставку. Але це не про Міхо.

Примітивно зводити грузинські проблеми до протистояння Путін-Саакашвілі, бо у цій дихотомії відсутній головний гравець – народ Сакартвело.

Йому, народові Грузії, російські та українські політологи відмовили у праві голосу. Але він, нарешті, сказав своє слово. Він тактовно, у 55%, попросив Саакашвілі піти подалі. І не заважати будувати незалежну Грузію.

Він, грузинський народ, зробив не так, як хотів Путін. Він зробив так, як належить суверену – народу Грузії.

Якщо якісь дамочки з РФ чи стурбовані хлопчики з України вважають, що грузинські горяни помилилися і повинні терпіти диктатуру Саакашвілі тільки тому, що ці дамочки та політологи у своїх політологічних побудовах вказали аборигенам, що їм треба підтримувати Міхо, то вони, м’яко кажучи, не мають рації.

Вони просто не комунікують з тими, хто живе у Телаві, Мцхеті чи Поті. Поговоріть, будь-ласка, з ними, і ви відкриєте для себе велику істину грузинського народу!

Зрозумійте: грузини – народ, який живе своїм соціальним життям, а не існує у інтернет-блогах Російської Федерації чи української нацопозиції!

І те, що грузини провалили Саакашвілі, явище на рівні з акціями протесту у Іспанії, Греції та Італії.

Грузини провалили не просто Міхо, але його капіталістичні "реформи".

Питання, яке правильно ставлять мені особисто: чому ти не підтримав Ющенка, але підтримуєш Іванішвілі?

Тому, що я не підтримую Іванішвілі. І Україна 2004-го і Грузія 2012-го – різні речі.

І голосування 1 жовтня було не за Іванішвілі, а проти Саакашвілі. Грузини голосували насправді не "за" когось, а конкретно проти диктатури Міхо Саакашвілі. Тому й маємо такі результати голосування, які провели до парламенту лише дві партії.

Мені це не подобається і багато кому не подобається, але так сказав грузинський народ, поваливши диктатуру Саакашвілі.

І парламентська республіка, яка сьогодні стає реальністю в Грузії, поки що є лише мрією в Україні.

Сьогодні грузини зробили крок вперед українців. Вони мають демонтувати саакашвілівські капіталістичні "реформи", які принесли нещастя 90% картвелів.

Але соціальна революція у Грузії – перехід від системи всевладдя мажорів, які зарвалися, до системи соціальної справедливості – справа не одного дня.

Не знаю, як далі у них поведеться, бо це – інша країна. Знаю точно, що Іванішвілі – зовсім не Ющенко. Якщо Бідзіна стане Ющенком, то отримає серйозний опір соціального руху в Грузії.

Але знаю точно, що Україні такий соціальний рух потрібен.

Найголовніше зараз у Грузії – те, що ПОВАЛЕНО ДИКТАТУРУ СААКАШВІЛІ, яка порушувала громадянські та соціальні права громадян Грузії.

Володимир Чемерис, Інститут Республіка, для УП