ТеКтоНеПрошлиСквозьВыборы

Про переможців цих виборів, напевне, ще напишуть. Але цей матеріал – не про них. Напередодні виборів хотілося б поговорити про тих, хто знявся, чи кого зняли з перегонів.

З пропорційною частиною виборів все досить однозначно – тут маємо тільки "Собор", який і близько не наближався до 5%, та знявся з виборів напередодні Покрови.

Втім, такий приклад зняття непрохідних сил на користь прохідних анти- владних – єдиний. Ані "Наша Україна", ані "Радикальна партія Ляшка", ані, тим більше, Українська Національна Асамблея, яким соціологи однозначно показують результати, що далекі від 5%, не знялися з виборів та залишилися в бюлетені.

Тож сподівання тепер треба покладати хіба на політичну зрілість та холодний розум їхніх виборців. Адже голоси, віддані за ту ж таки "Нашу Україну", фактично перерозподіляться значною мірою і на користь Партії регіонів та комуністів. Слабо віриться, що цього прагне, наприклад, виборець Ющенка…

Мажоритрака: все вирішуватиметься тут

Перемогу "Батьківщини", "Свободи", та "УДАРу" за списками прогнозують всі ключові соціологічні служби.

Натомість на мажоритарних округах картина істотно відрізняється. Ключові причини – роз’єднаність опозиційного електорату поміж кандидатами від різних партій та владна технологія "незалежних самовисуванців" в тих регіонах, де успішне обрання представників Партії регіонів мало- чи безперспективне.

І якщо "Батьківщина", та "Свобода" ще до початку кампанії зуміли домовитися щодо формату участі у виборах – два списки, один узгоджений мажоритарник, то УДАР виставив своїх кандидатів майже по всіх округах.

І хоча 14-15 жовтня УДАР та об’єднана опозиція зняли частину своїх кандидатів, це майже не змінило загальної картини.

Не завжди і не по всій Україні партійна приналежність кандидата є вирішальною для виборця. Головними для його рішення про підтримку певного претендента стають інші фактори.

Механічного додавання голосів, у разі зняття одного кандидата на користь іншого, не відбувається.

Частина виборців "вибулого" кандидата, банально, не піде на вибори, бо для них саме їхній обранець і був причиною прийти на дільницю. Інша частина прийде, і проголосує за кандидатів від третіх, дрібних сил, чи навіть за підставних само висуванців.

Часткове зняття кандидатів від "Батьківщини" та УДАРу 14-15 жовтня, за два тижні до виборів, безумовно, дасть позитивний ефект для кінцевої кількості здобутих місць, але він буде набагато менший, ніж той, що його дало погодження кандидатур від опозиційних сил до виборів, який реалізували "Батьківщина" та "Свобода".

Окремо варто згадати і загальну невизначеність УДАРу щодо питання його опозиційності чи провладності.

Наприклад, уже після з’їздів УДАРу та "Батьківщини" стало відомо про зняття кандидата від УДАРу по 159-ому округу на Сумщині. Але висуванець УДАРу Микола Буряк зійшов з дистанції без рішення про підтримку узгодженого опозиційного кандидата по цьому округу Артема Семеніхіна.

­

Тому, де-факто, можна говорити про практичну підтримку УДАРом в цьому окрузі регіонала Андрія Деркача.

Загальна картина з опозиційними кандидатами після всіх спроб узгодження, вийшла така:

Перше міркування, яке спадає на думку при погляді на мапу, – УДАР і "Батьківщина" вирішили поборотися за Київщину, Полтавщину, і Харківщину.

В цілому – незла думка, але засмучує інше: обидві сили поводяться так, ніби перемога в округах на західній Україні – це щось, що прийде саме собою. Але це, на жаль, не так…

Окрім того, необхідно пам’ятати і про майже неминучі фальсифікації, які по цілому ряду округів можуть схилити хитку перевагу опозиціонерів на користь (про)владних ставлеників.

В кількох округах УДАР підтримав не узгоджених опозиційних кандидатів, а самовисуванців: у 88-ому окрузі на Івано-Франківщині – Донія, у Рівному – Матчука, а не узгодженого кандидата від опозиції та явного фаворита на окрузі Олега Осуховського.

Аналогічна ситуація – у 15-ому окрузі на Вінниччині. Замість того, аби підтримати узгодженого представника від опозиції по округу Сергія Продана, УДАР підтримав "самовисуванку" Коваль.

В Криму "Батьківщина" та Меджліс погодили два округи: на одному, з центром у Бахчисараї, знявся представник "Батьківщини", який формально балотувався від Народного Руху, депутат парламенту АРК Леонід Пилунський. На іншому уже Меджиліс кримськотатарського народу підтримав кандидата від "Батьківщини".

Варто зазначити, що чисельність кримських татар та їхня доля в структурі населення кримської автономії поступово зростає, в окремих районах вони складають до третини населення.

Їхні політичні симпатії переважно відрізняються від симпатій більшості росіян та українців, що мешкають на півострові: якщо останні схильні підтримувати Партію регіонів, то кримці – партії демократичного табору.

Цього разу представники кримських татар балотуються за списками "Батьківщини" – під №12 у списку йде Мустафа Джемілєв.

Київ

З 13-ти київських округів лише три – погоджені між УДАРом та "Батьківщиною". Перший підтримав Ар’єва та Бондаренка, а "Батьківщина" зняла свого висуванця Ганущака на користь УДАРника Чумака, що тепер протистоїть на 214 члену "молодої команди Черновецького" Олесю Довгому.

Щодо Києва, боротьба була особливо запеклою. Фактично, проведені опитування не показали ніякої однозначності, результати були вкрай химерні.

Для "Батьківщини" очевидно неприйнятними були вимоги УДАРу зняти 7 (!) із 11 її можливих представників в Києві, зокрема і чинних нардепів Ляпіну та Терьохіна.

Ну, а в УДАРі, очевидно, настільки переконані в своєму успіху по Києву за списками, що безпідставно "переносять" це і на мажоритарну частину виборів, не бажаючи піти на певні компроміси задля, зрештою, власної вигоди.

Фактично, у деяких округах кандидати від УДАРу виконують роль технічних кандидатів від влади, адже шанси на перемогу у них близькі до нуля.

На 223-ому окрузі після зняття Ігоря Луценка виникли шанси на подальше узгодження кандидатур задля недопущення розпорошення голосів.

Але представник УДАРу так і не знявся на користь узгодженого представника від опозиції по цьому округу, що залишає шанси на перемогу Пилипишина.

На 215-ому окрузі, де шаленому адмінресурсу та підкупу виборців, організованому Галиною Герегою, успішно протистоїть голова київської "Свободи" та депутат київської облради Андрій Іллєнко, фактично, останньою надією владної кандидатки є втрата частини опозиційних голосів на користь кандидата-УДАРівця…

Post Scriptum. Втім, шанси на загальноукраїнську перемогу, навіть попри очевидні проблеми з узгодженням кандидатів, в опозиції все ж залишаються. Як показала практика, адмінресурс та підкуп виборців хоча й мають ефект, але не вони є вирішальними для перемоги.

Наявність твердої політичної волі у виборця та опозиційного кандидата здатна перемагати це зло. Окрім того, все менша кількість українців готова продаватись за гречку.

Василь Бабич, політичний оглядач, фахівець з питань електоральної географії, для УП