Разные удовольствия от ведомства Иванеско

Читати блог Дениса Іванеско на "Українській правді"  – справжнє задоволення. Легко, дотепно, приклади, статистика – все, що треба, аби намалювати розквіт свободи слова в Україні!

Особливо тішать порівняння з конаючим у перманентній кризі Заходом. Ось Тоні Блер разом із Девідом Кемероном клянуть британський закон про свободу інформації.

Ось американський уряд намагався приховати інформацію від власних громадян!

Як на мене, ще варто було б додати прикладів, на які треба рівнятись, – білоруських, китайських, кубинських, російських. Тобто тих країн, на які намагається рівнятись уряд Януковича. Це так, особисте побажання.

Заздрю, щиро заздрю пану Іванеску – не вмію так викривати вади західного суспільства і показувати переваги совєцької... перепрошую, української демократії. Не дивно, я вивчав не журналістику, а хімічні технології.

До речі, і викладачі Київського політеху, а згодом і життя, вчили, що запитання і відповіді мають бути чіткими і короткими. Для того, щоб знати, що конкретно зроблено, робиться, або має бути зроблено.

От і намагаюсь у такому стилі час від часу запитувати відомство пана Іванеско. І отримую відповіді, які приносять задоволення. Але іншого ґатунку, ніж блог.

От спробуйте з відповіді відгадати, про що я запитував:

"На Ваш запит від 3 липня 2012 року стосовно надання інформації про результати перевірки доходів суддів, що проводилися правоохоронними органам з ініціативи Президента України, яка озвучена під час засідання Національного антикорупційного комітету 22 квітня 2010 року, повідомляємо наступне.

На виконання письмового доручення Президента України від 21 травня 2010 року органами прокуратури спільно з спецпідрозділами Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України вжито низку організаційно-практичних заходів, спрямованих на запобігання і протидію корупції у системі судової гілки влади.

За інформацією, наданою Генеральною прокуратурою України, впродовж 2010 року у результаті скоординованих дій правоохоронних органів порушено 35 кримінальних справ про злочини з ознаками корупції стосовно 37 працівників судової гілки влади, з яких 32 – судді, у 2011 році порушено 38 кримінальних справ зазначеної категорії стосовно 38 осіб, у тому числі 35 суддів.

У першому кварталі поточного року порушено 11 таких кримінальних справ стосовно 11 працівників судової гілки влади, у тому числі 10 – судді.

Зазначена робота продовжує перебувати на контролі в Адміністрації Президента України.

Дякуємо за Ваш запит.

З повагою

Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Денис Іванеско".

Ні, мене не цікавила статистика успішного викорінення корупції у суддівському корпусі – я і так знаю, що корупція у нас практично поборена, лишились окремі опозиціонери, які невідомо яким чином просочуються у владу, і там цю гідру розмножують щоб ганьбити нашу країну.

Мене цікавить одна конкретна справа, з якої головний "слуга народу" України 22 квітня 2010 року на першому засіданні Антикорупційного комітету, розпочав нещадну, і, безсумнівно, успішну боротьбу з корупцією – розслідування джерел доходів суддів, які "влаштовують салюти за 100 тисяч доларів, їздять на дорогих автомобілях у супроводі трьох джипів і замовляють на свята іноземних зірок".

Інформація про цю промову та й відео знайти неважко, як і те, кого саме мав на увазі верховний антикорупціонер.

Також неважко знайти інформацію, що суддя досі плідно працює на тій самій посаді, що у 2010 році.

Тому довелось ще раз писати пану Іванеско:

"Пан Іванеско, схоже, Ви не зрозуміли моїх запитань. Я вимагаю надати інформацію про заходи стосовно судді, приклад якої наводив Янукович у своєму виступі:відкрито чи не відкрито справу, звільнено чи підвищено суддю і таке інше. Загальні фрази про успіхи мене не цікавлять. Отже, чекаю на змістовну відповідь".

І відповідь прийшла. Хоча, згідно закону "Про доступ до публічної інформації", могли і не відповідати. Додали один рядок, а підписала інша особа – чи то пан Іванеско, був у відпустці, чи поїхав вивчати недоліки американської та британської систем доступу до публічної інформації:

"...Іншої публічної інформації з цього питання в Адміністрації Президента України не зареєстровано.

Дякуємо за Ваш запит.

З повагою

В. о. Керівника Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України О.Хорольський".

Як казав мені один міліціянт у серпні минулого року на Хрещатику: "Ну що Ви питаєте?! Наче самі не розумієте!".

Розумію, звичайно. І міг би не запитувати.

Але завдяки безглуздому запитанню і змістовній відповіді дізнався, що 21 травня 2010 року президент України нікому ніяких доручень не давав. Скріншот я зберіг.

"Заходи вжито, справи порушено, питання на контролі..."…

Тому текст доручення у пана Іванеско я запитав. Його відомство дійсно відповідає за п'ять днів. І тільки від цього можна отримувати задоволення – закон працює!