Предвыборная география

Розклад сил в мажоритарній частині виборів вирішить питання конфігурації більшості в наступному парламенті. Натомість перемога в пропорційній частині виборів опозиційних сил в особах ВО "Батьківщина" та ВО "Свобода" особливих питань не викликає – всі авторитетні соціологічні служби показують перевагу опозиції та опозиційних настроїв в суспільстві над владою, яку уособлює ПР.

Варто зазначити, що, здається, цього разу більшість опозиційних сил усвідомили прикрі уроки минулого, і вирішили відмовитися від взаємної боротьби, виставивши по одному кандидату в кожному окрузі, що має нівелювати задумку "регіоналів" виграти більшу кількість мажоритарних округів за рахунок розпорошеності демократичного та націоналістичного виборця поміж різними кандидатами цього табору.

На жаль, не всі пристали до цього об’єднання. Так, УДАР Кличка виставив своїх кандидатів по мажоритарці. Крім того, на багатьох округах представлені псевдоопозиціонери – "нашоукраїнці".

Часом окремі "незалежні" опозиціонери також не змогли приборкати власні амбіції і пішли проти узгоджених кандидатів від опозиції.

Шанси на перемогу в УДАРівців чи "незалежних", а тим більше "нашоукраїнців", примарні, але треба визнати, що подекуди вони можуть стати причиною поразки єдиного кандидата від опозиції і перемоги кандидата від ПР чи підставного провладного "незалежного" кандидата.

Особливо це актуально для тих регіонів, що знаходяться поруч з межею електорального розлому поміж південно-східними та центрально-західними регіонами.

Саме тому, для з’ясування ситуації на місцях та моделювання потенційних шансів опозиційних сил, у автора виникла задумка дослідити географію мажоритарки, створивши мапу кількості претендентів на депутатський мандат у регіонах.

Результати, загалом, виявилися досить логічними.

Для початку, трішки про крайнощі: найбільше претендентів на депутатський мандат, 48, зафіксовано у 95-ому виборчому окрузі – місто Ірпінь, частина Києво-Святошинського району Київської області. "Регіоналу" Петру Мельнику тут протистоїть представник "Батьківщини" В’ячеслав Кутовий.

Лише на одного кандидата менше в іще одному окрузі Київщини, 90-ому – Біла Церква, – де узгодженим кандидатом від опозиції за квотою "Свободи" йде Олександр Марченко. Загалом, у всіх округах Київщини кількість претендентів вища за середню, це ж стосується і Києва.

Найменше кандидатів – лише по чотири – є у двох округах Донеччини. Один з них, №53-тій – Єнакієве, Торез – теж дістався за квотою "Свободі" – тут балотується Ігор Славгородський.

Інший округ з мінімальною кількістю кандидатів – №41 – Будьонівський, Пролетарський райони міста Донецька. Тут "регіоналу" Бобкову протистоїть від "Батьківщини" Володимир Деркач. У обох округах – № 41 і 53 – конфігурація типова: кандидат від ПР, від об’єднаної опозиції, від УДАРу та від комуністів. І жодного самовисуванця.

Загалом, є певна тенденція до більшої кількості кандидатів в обласних центрах, хоча є і зворотні випадки.

Варто також відзначити Крим, який випадає з загальної відносно невисокої, у порівнянні з центро-заходом, кількості кандидатів. Певною мірою більшу кількість кандидатів в Криму можна пояснити наявністю в багатьох кримських округах двох-трьох кандидатів від проросійських партій – "Русь Єдина", "Руська єдність", "Союз", тощо.

Мало кандидатів, у порівнянні з рештою регіону, у поліських, переважно сільських округах на півночі Рівненщини (№ 155), Житомирщини (№64) та Чернігівщини (№ 207).

На Житомирщині, окрім того, незначна кількість кандидатів і в окрузі № 65. Це місто Новоград-Волинський, Баранівський, Ємільчинський, Новоград-Волинський, Червоноармійський райони, де балотується нинішній спікер Верховної Ради Володимир Литвин, якому протистоїть Віталій Француз від "Батьківщини". Показово, що по цьому округу ПР не виставила свого кандидата.

Небагато кандидатів також і у 67-ому виборчому окрузі – це частина Житомира, а також Житомирський, Любарський, Романівський, Чуднівський райони, де узгодженим кандидатом від опозиції є відомий адвокат Сидір Кізін.

Середня кількість кандидатів як індикатор передбачуваності виборів

Добре видно, що увесь південь та схід загалом вирізняються пониженою кількістю кандидатів. Винятків два – це, окрім вже описаної ситуації з Кримом, іще й певною мірою Одеська область – за рахунок власне міста Одеси та південної, бессарабської частини області.

Як опозиція узгодила кандидатів на округах

У 184 округах узгодженими кандидатами опозиція визначила кандидатів від "Батьківщини". Це число включає і кандидатів, які формально йдуть від Народного Руху. Наприклад, по 10-ому округу в Криму від НРУ іде Леонід Пилунський, депутат парламенту АРК.

У 35 округах єдиними кандидатами від опозиції стали представники Всеукраїнського об’єднання "Свобода". Найбільше висуванців від "Свободи" на Львівщині. Тут балотуються четверо "свободівців" – Ірина Сех, округ №119, брат Олега Тягнибока, Андрій Тягнибок, №125. У Львові балотуються Ірина Фаріон – 116-ий округ, та Юрій Михальчишин – №118.

Відсутні кандидати від "Свободи" у Севастополі. Загалом, у більшості регіонів "Свобода" має по одному округу. Винятки – вже згадана Львівщина (4 округи з 12), Дніпропетровщина (3 з 17) Івано-Франківщина (2 з 7), Тернопільщина (2 з 5), Вінниччина (2 з 8).

Також у двох з 13-ти київських округах йдуть "свободівці". На правому березі, у Шевченківському районі столиці, 223-ій округ, балотується керівник аналітичної служби партії, депутат Вишгородської районної ради Юрій Левченко, а у лівобережному 215-ому – голова київської організації та депутат Київської облради Андрій Іллєнко.

На мапі також наявні шість "білих" округів. Всі вони належали до квоти "Батьківщини". При чому, чотири з цих шести округів розташовані аж ніяк не на Донбасі, чи в Криму, а у центральній Україні!

Так, по "білому" 63-ому окрузі на Житомирщині балотується Павло Жебрівський від "Собору". Можливо, це варто трактувати як своєрідну домовленість: в обмін на зняття явно непрохідного списку "Собору" – підтримка його лідера по мажоритарці?

Можливо, це також пояснює і "білу пляму" на місці 17-ого округу, що на Вінниччині, де балотується, також від "Собору", Анатолій Матвієнко.

У "білому" 158-ому окрузі на Сумщині балотується Олександр Волков, що, можливо, і є причиною відсутності там кандидата від "Батьківщини".

Щодо "білого" 150-ого округу на Полтавщині, то тут, враховуючи відсутність кандидата від "Батьківщини", за підтримки ВО "Свобода" балотується професор кафедри теорії, історії держави та права, Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян.

Цілком імовірно, що можливе анонсоване узгодження кандидатур між "Батьківщиною" та УДАРом дозволить значно поліпшити шанси на перемогу опозиційних кандидатів в центральній Україні, а також в окремих округах півдня та сходу.

Власне, маємо своєрідну недолугу пародію на об’єднану опозицію. Мапа ілюструє не так певні тенденції, як загальний занепад націонал-демократії в українській  політиці, і, схоже, занепад остаточний.

Не дуже зрозуміло, який сенс виставляти кандидатів від "Нашої України" на Донбасі, коли не спромоглися виставити кандидатів навіть у всіх галицьких округах. В той же час, по 154-ому окрузі на Рівненщині одночасно балотуються представник і НУ, і УНП.

Звісно, це вже ніяк не здатне зменшити їхні шанси, але показовий сам факт: при тому, що "Наша Україна" не здатна висунути кандидатів у всіх галицьких округах, нацдеми зуміли навіть ті 2-3% підтримки, які їм показує соціологія на західній Україні, "успішно" поділити.

В цілому, перспективи як списку "Нашої України", так і мажоритарників від неї очевидні, за винятком буквально кількох округів. І хоча, певно, "Наша Україна" й зуміє забрати в опозиції 1-1,5%, уже очевидно, що ці поставлять жирну крапку в історії нацдемів. Принаймні в їх "класичному" вигляді.

Висновки

Вибори цього разу доволі чорно-білі. З одного боку, провладні кандидати, або "незалежні" – у тих регіонах, де ПР почуває себе невпевнено, наприклад, у Києві. З іншого ж – узгоджені кандидати від опозиції.

В принципі, інтрига мажоритарних виборів залишається в тому, чи вдасться "Батьківщині" та УДАРу домовитися щодо узгодження кандидатур, чи ні. А також у тому, настільки виріс, чи, навпаки, знизився загальний рівень політичної освіти виборців, і чи здатні вони в своїй масі зрозуміти владну технологію із "незалежними" кандидатами.

Василь Бабич, політичний оглядач, електоральний географ, для УП

Примітка 1: карти-схеми округів розроблені на базі мапи українського електорального географа Сергія Васильченка, яка доступна під вільною ліцензією.

Примітка 2: наявні в статті мапи мають схематичний характер, і мають на меті показати, в першу чергу, тенденції. Карти округів доступні для вільного поширення, зміни та використання в будь-яких цілях за умови вказівки оригінального авторства і збереження умов ліцензії в похідних роботах, на підставі ліцензії Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported.