На пути к пропасти

Напередодні виборів Україна знайшла головну для себе проблему – тероризм, і почала з ним активно боротися.

12 вересня 2012 року Кабмін прийняв, а 17-го розповсюдив розпорядження № 672-р "Про інформаційно-роз’яснювальні заходи у сфері боротьби з тероризмом".

Оскільки дата прийняття позірно-запізнілим чином перегукнулася із 11-тою річницею загибелі веж-близнюків у Нью-Йорку, можна було б подумати про черговий пустотілий реверанс в сторону Заходу. Якби не прописані в короткому документі положення.

Документ рекомендує забезпечити низку дій силами СБУ "за участі" МВС, МНС, Міністерства оборони, Держкомітету з телебачення та радіомовлення та "інших суб’єктів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом".

Отакої. Виявляється, Держкомтелерадіо також всуціль і "безпосередньо здійснює" цю боротьбу!

Спершу йдеться про "висвітлення в ЗМІ заходів з реалізації державної політики у сфері боротьби з тероризмом для формування в суспільстві негативного ставлення до терористичної діяльності (виділення – автора) в усіх її формах і проявах".

В історії наших найближчих сусідів по СНД Росії та Білорусі подібне "негативне ставлення" уже виховувалося. Спершу, коли падали будинки в Москві та Волгодонську в 1999. Саме тоді Володимира Путіна виводили в спасителі від тероризму та "лідера нації".

Журналісти та правозахисники, котрі намагалися докопатися до правди, опинилися на тому світі.

У Білорусі ж після безпрецедентного падіння білоруського рубля прогримів вибух на станції Кастричницькій (Жовтневій) в Мінську в квітні 2011. Тут для мовчання на той світ відправили двох обвинувачених молодих хлопців.

Постраждалих та загиблих від терактів як в Росії, так і Білорусі вимірювали десятками.

Як думаєте, чим було сформоване "негативне ставлення" до тероризму – інформуванням про держполітику у сфері боротьби із ним, чи самими терактами?

В Україні випадки вибухів – Макіївка, Дніпропетровськ – поки що "формували негативне ставлення" без людських жертв.

Далі цікавіше. Кабмін вимагає від силовиків, Держкомтелерадіо та "інших суб’єктів" "своєчасне виявлення та припинення розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, до посягання на територіальну цілісність і недоторканість України"…

Далі про расову, національну та релігійну нетерпимість...

Чи гасло опозиції "Ми їх зупинимо!", розтиражоване в ЗМІ, підпадає під поняття заклику до "захоплення державної влади"?

Юрист ІМІ Роман Головенко вважає, що ні. Адже триває виборча боротьба, і такі ствердження є її елементами.

Подібно міркує виконавчий секретар НМПУ Сергій Гузь. Він нагадує, що за декларацією прав людини кожен народ має право на повстання проти тиранії, і ЗМІ у випадку революції чи повстання зобов’язані висвітлювати усе, що відбувається.

Навіть коли б і лунали заклики до повалення режиму.

Щодо територіальної цілісності України, просте запитання: існування партій на кшталт "СЛОН", чи "Союз", заклики деяких депутатів та кандидатів в депутати до реанімації спільної держави з Росією та Білоруссю, або декларації того, що вони є єдіномишленнікамі Путіна, чи не є підставою для "припинення розповсюдження матеріалів", приміром заборони білбордів не лише з "котом і бабцею", а з відвертою антидержавною риторикою?

Вочевидь є, і вже Конституція України зобов’язує такі тенденції рубати на корені.

Для чого ж тоді окреме розпорядження Кабміну, який, за поясненням президента Асоціації медіа-юристів Тетяни Котюжинської, узагалі не мав повноважень таке розпорядження приймати.

Цитую: "Є відповідні рішення Верховного Суду України про те, що жодна особа не може бути притягнута до відповідальності за розповсюдження матеріалів, зокрема не може бути припинений вихід ЗМІ, якщо судом, обвинувальним вироком суду не встановлено, що певна особа є винною у виготовленні [відповідних] матеріалів".

А поки таке розпорядження не скасоване і прийняте вочевидь всіма названими на початку "борцями з тероризмом" до виконання, існує підозра у вибірковому його тлумаченні. У цьому переконаний, між іншим, перший секретар Національної спідки журналістів України Сергій Томіленко.

За його словами, "це підозрілий розмитий, нечіткий, неконкретний акт, і ймовірна практика його застосування при бажанні може розв’язати руки контролюючим структурам. Під розпорядження з нечіткими обрисами можна підводити дуже широкий спектр публікацій, тем, змісту в мас-медіа".

Окрім того, прийняття такого документу під час виборів також не сприяє його акцептації суспільством. А зважаючи на невисокий рівень довіри до влади, й поготів.

Те, що практика невигідних ЗМІ через "розпалювання та заклики" в Україні мала місце раніше, нагадує приклад закриття "Сільських вістей" через ксенофобію в 2004 році.

Остання дійсно мала місце в публікації Василя Яременка, тоді перед закриттям газети таки був позов Вадима Рабиновича та суд. Зауважмо, під закриття потрапила газета, що підтримувала опозиційного кандидата в президенти Віктора Ющенка.

Чомусь тих, хто вивішував білборди з Ющенком у нацистській формі в 2003 році, суд в 2007 році виправдав.

Тепер же – будь ласка: ще до прийняття розпорядження Кабміну в Ірпені, "суд закрив до закінчення виборів газету Особистий погляд, котра, пишучи про появу чорного піару у виборчій кампанії, дозволила собі розмістити фото листівки з антиагітацією кандидата в нардепи Дмитра Войцеха укупі" з Юлією Тимошенко у формах гестапо як ілюстрацію.

Войцех балотується по тому ж округу, що й одіозний Петро Мельник, є депутатом Ірпінської міськради, колишній член Партії регіонів.

По цьому округу балотується найбільше кандидатів в Україні, тож офіційному кандидату від ПР вигідне максимальне розмивання голосів для отримання перемоги мінімальною кількістю. Чи скандал навколо Войцеха сприяє перемозі Мельника? Так чи інакше, у війні технологій одне видання вже постраждало.

 Чи поставить такі процеси на конвеєр розпорядження Кабміну? Ймовірність зростає з кожним днем наближення до виборів. Те, що таке розпорядження з’явилося без суспільного обговорення, без – будемо говорити прямо – яскраво вираженої терористичної загрози для України, насторожує.

Прийняття Верховною Радою в першому читанні поправок до Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів, що фактично дозволяє позов за наклеп, це враження лише укріпило.

Роман Кабачій, журналіст-експерт Інституту масової інформації, для УП