И станут первые последними, и понесет небитый битого ...

"Право бути комусь потрібним – треба заслужити. Право бути нікому не потрібним – доводиться відвойовувати". 
Сергій Левитаненко, "Хмиз"

Завжди вважав, що краще з розумним втратити, аніж із дурнем надибати. І для країни так само.

Мене щоразу, при всіх режимах, вражала тупа всепоглинаюча жадібність наших можновладців.

Я вже не використовую в якості аргументу слова одного зі сподвижників Магомета, що краще накопичувати знання, аніж гроші, бо гроші ти сам охоронятимеш усе життя, а знання охоронятимуть тебе.

Просто звертаюсь до їхнього здорового глузду: перестаньте розкрадати країну – це вам не вигідно!

Не вам, як політикам чи бізнесменам, – а вам як фізичним особам та як батькам.

*   *   *

"І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!"
Матв., 7:23

Я не знаю облич наступної після вас влади. Я не знаю, буде вона демократичною чи тоталітарною. Але, напевне, я знаю одне: вона буде безжальною.

Та ситуація, у якій ці люди прийдуть до влади, вимагатиме від них цього. Суспільство вимагатиме, воно призвичаїлося до крові колишніх можновладців, підсіло на неї. Безжальність буде запорукою перебування цих людей у владі. Під будь-якими гаслами. Гасла для суспільства вже давно нічого не варті.

Ви самі започаткували подібний можливий розвиток подій для вас, коли режим Януковича організував репресії проти колишніх можновладців та своїх опонентів.

Я вітав подібний крок. Не тому, що прагнув ув'язнення для Тимошенко чи Луценка. Ні, я вважаю їхнє ув'язнення незаконним та упередженим. А тому, що нинішні можновладці, започаткувавши те, на що до них ніхто не наважувався, винесли вирок насамперед собі.

Вони сказали: можна! І відкрили шлюз. Цей потік, цю технологію, яка стала частиною нашого життя, уже не зупинити. І їхній власний корабель навряд чи втримається в цьому бурхливому потоці на плаву.

*   *   *

"Лицеміре! Витягни передніше колоду з ока твого, і тоді побачиш, [як] витягти скалку з ока брата твого". 
Матв., 7:5

Чомусь наші можновладці думають, що чим більше вони надибають грошей допоки при владі, тим безпечніше буде їх існування після полишення владних повноважень.

Думка не нова, і раніше спрацьовувала.

Але як казав доктор Биков: "Не цього разу, Романенко, не цього разу!"

Яким би це парадоксальним не здавалося, але їхні гроші становлять небезпеку для них. І чим їх більше – тим більша небезпека.

Свого часу недолугий як президент і, як на мене, непорядний як людина, Ющенко заявив, що жебраків в українській владі не буде. Так і є: у нас із тих пір при владі виключно персонажі андерсенівської казки – заможні сліпі кроти. Без натяку на образливу кличку, яку дають вихідцям із певного регіону динамівські вболівальники та пересічні кияни.

"Нємного дєбільная" думка про те, що якщо людина забезпечила заможне існування собі та своїм дітям, то вона обов'язково зробить це для країни – могла виникнути й укоренитися тільки в голові Ющенка й подібним до нього діячів.

Таку ж думку висувала Тимошенко, призначаючи Хорошковського головним митником – за що жорстоко поплатилася і вона, і країна.

Ті, хто добре вміє працювати на свою кишеню, ніколи не перевчаться працювати на державну.

Так само вважав і Вацлав Гавел, який провів люстрацію, і вигнав із влади всіх дійсно професіоналів зі старої системи. Бо вважав, що вони ніколи не відмовляться від нагоди вкрасти. Така вже в них карма.

Гавел заявив, що краще потерпіти декілька років непрофесіоналізм у владі, доки хлопці не навчаться, аніж безкінцеву корупцію. Яка буде самовідновлюватися завдяки цим професіоналам, скільки з нею не борися.

*   *   *

"Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те й те". 
Матв., 9:17

Тож жебраки, а серед цього прошарку найбільше альтруїстів, у владі – можливо, єдиний для країни порятунок.

Але жебраки тут ось до чого.

Якби ці люди, нинішня влада, полишили свої посади жебраками – вони би прожили довго, хоча й не знаю наскільки щасливо. Бо ж для них: у грошах – щастя.

Жебрак нікому не цікавий. А бути нікому не цікавим, у певних обставинах, може виявитися найбільшим щастям.

А так – наступна влада переслідуватиме вас, аби відняти гроші, по всіх куточках світу, і до самого логічного завершення. Як я казав, ця влада буде безжальною.

*   *   *

"Багато з перших будуть останніми, і останні – першими". Матв., 19:30

Не існує бар'єрів чи фортечних стін, які не будуть зламані, коли логіка влади об'єднується з діалектикою історичного процесу.

Тому, накопичуючи статки, ви наражаєте на небезпеку себе й свої сім'ї.

*   *   *

"Мирися зі своїм суперником скоріше, доки ти ще в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя щоб не віддав тебе урядникові, і щоб не кинули тебе до в'язниці.

Правду кажу тобі: Ти в жодному разі не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга". Матв., 5:25-26

І тоді ми, урешті-решт, побачимо показові судові процеси, які не розколюватимуть суспільство навпіл.

Хоча, швидше за все, більшість розправ будуть не судовими.

Бурхливий потік ніколи не перетвориться на озеро.

І дітям із ваших статків не лишиться однієї копійчини.

Якщо не вірите притчам, то – "тому в історії ми тьму примєров слишим".

Згадайте історію всесильного кубанського владики Мєдунова, який помер у злиднях у московській квартирі. Згадайте історію розгульної Галини Брежнєвої, яка також померла в злиднях, нікому не потрібна. Чи не протухлі ще приклади з новітньої арабської історії. Безліч.

Суд над Шираком чи інші в країнах західної демократії не нагадуватиму. Це не ваш випадок. І його зробили не вашим – ви, власними зусиллями.

Я знаю напевне, і це вище моєї суб'єктивності та бажань: за всі скоєні злочини доводиться відповідати в більшості випадків ще за земного життя, необов'язково перед законом, іноді й перед беззаконням.

*   *   *

"І Батько твій, що бачить утаємничене, віддасть тобі явно". Матв., 6:4

Не буває вічної влади, як не буває випраної совісті. Не уповайте на це. Як ви цього не можете зрозуміти?! Ви вірите у вашу вічну владу, але: "Це вас хтось обдурив" – як казав булгаковський герой буфетнику.

Схаменіться.

Не благаю – раджу від щирого серця.

Тому що: "Усіляке дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь".

Автора виділених цитат ви, сподіваюсь, знаєте. Якщо віруєте в Нього, керуйтесь його настановами, аби не довелося шкодувати за неуважність та легковажність.

Сергій Левитаненко, спеціально для УП