Нужны ли нам рекорды Верховной Рады?

Чим запам'ятається українцям передостання сесія Верховної Ради шостого скликання? Безумовно, це бойові дії навколо мови та різноманітні "разводи котят" у сесійній залі та кулуарах. Однак це лише частина досягнень народних обранців.

Якщо спробувати "оцінити красу гри" парламентарів суто з огляду на цифри й факти, можна також побачити багато цікавого.

Скажімо, рекорди.

За щойно минулу сесію депутати примудрилися проголосувати за 196 законів. Це рекорд для нинішнього скликання. А якщо порівнювати, то ще більше вражає інше. Адже в цей останній перед виборами період, ВР створила більше законів, ніж, наприклад, за весь 2008 рік, коли було ухвалено трохи більше сотні законів. Причому, більше половини цього сесійного здобутку було вироблено в другій половині сесії: із травня по липень – 144 закони.

Складається таке враження, що депутати в передчутті кінця каденції хочуть залишитися в пам'яті народу своїм законотворчим поривом та працьовитістю.

Характерно, що відчутне підвищення кількості законів припадає на період з 8-ї сесії, це лютий 2011 року, – коли в президентське крісло сів Віктор Янукович, а Партія регіонів сформувала більшість у парламенті.

От чим не "подолання руїни"?

Але разом із тим, у парламенті фактично зникли закони, які б підтримувалися всіма фракціями та депутатською групою згодом. Якщо за п'яту сесію, вересень 2009/січень 2010 року, таких законів було 17, то за сьому, вересень 2010/січень 2011 року – усього 3, а за наступну не було зовсім.

Загалом, такі закони за нової влади можна перерахувати по пальцям однієї руки. Їх лише два: це одіозний закон про парламентські вибори та закон про обмеження місць куріння тютюнових виробів.

Більше консенсусу депутати дійти так і не змогли.

У принципі, така ситуація дає можливість правлячій коаліції звинувачувати опозицію у відсутності конструктиву, іноді – цілком справедливо. Дійсно, не силою ж змушувати опозиціонерів натискати кнопки?

Але, з іншого боку, складається враження, що Верховна Рада, подібно до аналогічного органу одного з наших сусідів, взяла на озброєння девіз: "парламент – не місце для дискусій". Дивна ситуація для країни, що декларує розвиток демократії, чимдуж захищає інтереси меншин, та з особливими завзяттям – їхні мови.

Ще більше красномовним є той факт, що законом стало все те, за що голосувала Партія регіонів. Феноменально, але фактично одна всім відома людина доклала руку – у різних сенсах – до кожного з майже двох сотень законів.

Голосування "за"

Колег-регіоналів беззастережно підтримували члени фракції Народної партії, які так само не пропустили жодного результативного голосування. Трохи менше голосів давала група "Реформи заради майбутнього". А комуністи, як "справжня опозиція у владі", не проголосували за 38 законів товаришів по більшості.

Опозиція ж, як сказано вище, загалом голосувала вкрай вибірково.

За всю сесію фракція БЮТ-Батьківщина підтримала 13 законів, а депутати від НУНС взагалі тільки 3. Зокрема, окрім обмеження місць для куріння, обидві опозиційні фракції підтримали закон про громадські організації.

Але варто враховувати, що тут оцінюється голосування фракцій у цілому. Якщо ж дивитися по окремим депутатам, то й бютівці, і нунсівці час від часу дають голоси за закони, що їх підтримувала більшість.

Наприклад, так голосувалися різноманітні закони щодо Євро-2012 чи контролю за ГМО. Крім того, понад 40 членів опозиційних фракцій віддали свої голоси за зміни до закону "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", ініційований КПУ, та за зміни до закону "Про держзакупівлі" щодо закупівель товарів підприємствами літакобудівної промисловості, який ініціювали регіонали.

Депутатські та урядові закони за минулу сесію розподілилися приблизно порівну, з певною перевагою останніх – 92 проти 96.

Уже вкотре між ініціативами кабміну Азарова промайнула одна, яку ініціював ще уряд Тимошенко – "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій".

Глава держави ініціював 8 законів.

Щодо одного з них відбувались дещо дивні маневри. Законопроект "Про адмінпослуги", ініціатором якого значиться президент, був ним же заветований. Як пояснили в АП, прийнятий закон не містив інструментів для його реалізації. У результаті, він був-таки проголосований вдруге, але вже із пропозиціями Віктора Януковича.

Заради справедливості слід відзначити, що доля цього закону дійсно складна – понад 4 років він готувався робочою групою Міністерства юстиції за участі експертів Центру політико-правових реформ.

Якщо дивитись в розрізі профільних комітетів, то тут абсолютними лідерами є Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики – 30 законів, та Комітет з питань економічної політики – 29 законів.

Зате, скажімо, від Комітету з питань свободи слова та інформації чи Комітету в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів – було проглосовано лише по одному закону. Що також показово.

З іншого боку, нові закони не завжди є показником позитивних змін, тут принцип "не завдай шкоди" також діє. Але навряд чи можна сказати, що, наприклад, журналістам стало легше працювати протягом останніх півроку.

Наостанок, хотілося б відмітити ігнорування депутатами експертної складової в законотворчості.

Так, 43 законопроекти були прийняті в цілому в першому читанні, незважаючи на те що за висновками Головного науково-експертного управління деякі з них доцільно було б доопрацювати перед ухваленням, або й зовсім відхилити. А в деяких випадках експертні висновки, або й висновки профільного комітету – були взагалі відсутні. Принаймні вони не публікувалися на веб-сайті парламенту.

Саме так був ухвалений законопроект "Про внесення змін до Регламенту ВР", який фактично уможливив обрання нового спікера ВР лише силами існуючої коаліції.

Характерно, що дата реєстрації цього законопроекту зазначена як 27 червня – із чого можна зробити висновок про те, що відповідний закон готувався ще до повторного розгляду резонансного мовного закону та до заяви спікера Володимира Литвина про свою відставку.

Тож загалом враження від роботи парламенту напередодні старту виборчої кампанії, м'яко кажучи, двоякі.

З одногу боку, Верховна Рада працює як налагоджений механізм по виробництву законів. Але з іншого, під великим питанням залишаються якість, і, особливо, – спосіб, у який ухвалюється парламентський продукт.

Тож доводиться тільки сподіватися, що депутати майбутнього скликання врахують, чи, принаймні, звернуть увагу на ці проблеми.

В'ячеслав Шрамович, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, спеціально для УП