О политической составляющей омбудсмена
Ми всі так упевнені в однозначній реальності того, що "бачимо на власні очі". Водночас те, що бачимо залежить від очікувань, пам’яті, досвіду. Залежить, часом, й від запитань, що нам ставлять.
Чи Валерію Лутковську запитали про політв’язнів, чи вона сама так сформулювала питання про Тимошенко, не знаю. Її визначення "політв’язня" досить спірне, але не бажаю відволікатися з гранично простої причини – питання в іншому.
Всі демократичні держави, країни ЄС, ПАРЄ, правозахисні групи та й велика частина українського народу вбачають в кримінальному переслідуванні Юлії Тимошенко та інших колишніх міністрів її уряду вибіркове правосуддя, політично вмотивоване кримінальне переслідування й кричущі порушення права на справедливий суд.
Вбачають політичну складову, бо важко не помітити те, що аж кидається в очі.
Потрібне дуже сильне бажання, щоб не помітити. Прикро, що пані Лутковська відчуває таке бажання, та й вдається до тих самих прийомів, що й представники влади.
Не йдеться про те, що Тимошенко є політиком чи колишнім прем’єром. В інших країнах іноді саджають високопоставлених посадовців – коли є за що. Тимошенко засуджено за управлінське рішення, Луценка – хтозна за що, коли навіть свідки один за одним повторювали, що нічого протизаконного не було.
Про інші кримінальні справи проти Тимошенко почали всерйоз говорити, коли навіть найлояльніші телеканали не могли повністю ігнорувати шквал обвинувачень у розправі над політичними опонентами та профанації правосуддя.
Чому Лутковська говорить тільки про те, що зараз є в справі Тимошенко, коли її вже засуджено до 7 років? Коли ніхто не зможе тепер вірити в інші кримінальні справи, оскільки мова йде про людину, яку вже усунули від участі у виборах та запроторили за грати?
Омбудсмен має захищати права всіх громадян. Зрозуміло, що не під силу заступатися за кожну конкретну жертву беззаконня, але будь-яке заперечення разючих порушень фундаментальних прав ставить її на сторону тих, хто глумиться над фундаментальними правами та верховенством права.
Галя Койнаш, для УП