Чудеса не заканчиваются?

Так, Україна ще жива,
Раз в ній трапляються дива.
Хоча дива ті дуже дивні,
Та вірять ще у них наївні.

Відгуркотіла салютами чергова річниця Великої Перемоги над гітлерівською Німеччиною. І знову, як за радянських часів, Україна відсвяткувала День Перемоги, на догоду Російському керівництву – 9-го травня.

Вся Європа святкувала закінчення другої Світової – 8-го травня. Бо саме 8-го травня було підписано німцями капітуляцію.

Може, день святкування Перемоги й не має великого значення – 8-го чи 9-го. Але якщо ми зібралися вже в Європу, то й рівнятися, мабуть, варто на неї, а не "прогинатися" перед Московією. Правда, це не було якоюсь новацією "всенародно обраного". Бо всі його попередники це робили.

Повторюю – всі! В тому числі й "всенародно відстояний" на Майдані. Та зараз не зовсім про це.

Так званий привітальний виступ президента таки добряче здивував. Ну привітав, віддав, так би мовити, данину традиціям, та й годі. Але ж – "…и тут Остапа понесло.".

А як же. У день Перемоги, Віктор – грецькою переможець – і насправді відчув себе вже переможцем.

Переможцем над українським народом, над опозицією, над усіма. Тому, мабуть і дозволив собі, у своєму виступі, погрожувати всім тим, хто не згоден з методами його керування Державою.

Так, саме погрожувати.

Прихована погроза все одне залишається погрозою. Слова про "безвідповідальних політиканів, які хочуть "захопити" владу в Україні" та "ми їм не дозволимо" –напередодні виборів до Верховної Ради сприймаються не інакше, як погрози.

Лаври диктаторів – найближчих сусідів – не дають спокою? З якого дива?!..

Відповідно до Конституції, в Україні діє багатопартійна система. Будь яка з зареєстрованих Мін'юстом партій зобов'язана брати участь у виборах всіх інстанцій – тобто боротися за владу. В іншому випадку вона просто буде знята з реєстрації. Згідно із законом.

І не в компетенції, навіть президента, забороняти чи не допускати політичним партіям здійснювати свої конституційні права та обов'язки. І жодна з партій в Україні не має права привласнювати роль "керуючої та направляючої", навіть, якщо вона зветься Партією регіонів.

Прикро, що нагадувати про це доводиться гарантові Конституції.

Хоча, як казав Козьма Прутков, "зрі в корень". Ще й досі, з часів виборів до місцевих рад, де-не-де проглядає, крізь драпіровку, щось на кшталт "Партія регіонів – наш керманич". А оте, чисто регіоналівське : "Мы работаем, а они нам мешают"?

"На те й щука в річці, щоби карась не дрімав", – це прислів'я чули, мабуть, усі. Звісно, крім регіоналів. Опозиція в державі існує для контролю за владою. Щоби в ній не панував правовий нігілізм, чи авторитаризм. Про це повинні пам'ятати всі, хто називає себе політиком і береться керувати державою.

А ще з часів правління регіоналів в Україні розпочалися дива-дивні.

Про "економічне диво" вже писалося. А нещодавно в Україні зареєстроване диво "проявлення". Пам'ятаєте, десь там на дереві, а то й на стіні будинку проявляються святі образи? А це днями, у Качанівській колонії, на тілі в'язня Юлії Тимошенко зненацька "проявилися" гематоми.

Але, за версією влади, ці гематоми бачать лише рідні пані Юлі, її соратники та, за словами нардепа-регіонала Єфремова, не чесна Ніна Карпачова, яка побачила ті гематоми за місце в списку опозиції до Верховної Ради.

Отже, це диво могли побачити лише обрані. Простим представникам влади, тим, кому по службі належить це бачити – зась. Що вже казати за бідну, залякану сусідку по камері.

Які ще "дива" готують нам регіонали – побачимо невдовзі. Вибори не за горами. А з ними прийдуть і "дива".

Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України, спеціально для УП