Тендер как электоральный ресурс

Торби з обіцянками, якими вимахує влада перед виборами, є насправді тривожним симптомом.

Вони б, звісно, могли втішити, якби йшлося про передвиборні зобов’язання. Мовляв, дайте шанс – будете жити, як у Христа за пазухою. Бо в нас є плани "покращення життя вже сьогодні". Треба лише трохи часу, ресурсів і терпіння.

Проте з вуст керівника держави, що два роки впроваджує реформи, це звучить як знущання. Або щонайменше як маркетинговий хід, глибинний зміст якого дешифрувати не так уже й складно.

"Ноу-хау" від соратників по більшості

З одного боку, йдеться про сумну констатацію факту того, що заклинання реформами критично не спрацювали. Насправді, немає про що рапортувати.

Освітню реформу звели до поширення корупційних схем у галузі, відмови від 12-річної освіти, заборони родинного навчання дошкільнят і закриття малокомплектних шкіл. Реформу охорони здоров’я – до дерибану земель під прикриттям "оптимізації" пологових будинків і лікарень.

Податкову – до "тінізації" економіки і перетворення податкових інспекцій на інструмент перерозподілу власності. А зобов'язання "почути кожного" конвертували у всевладдя ОМОН і фізичні розправи над незалежними журналістами.

З іншого боку, влада змушена публічно відійти від ортодоксальної концепції – ніхто вже не гарантує покращень "уже сьогодні". Навіть такий президент, якого ми нині маємо, не може закривати очі на очевидні речі.

Тож на тлі повної нездатності втілити обіцяні структурні реформи в електоральний результат, він демонстративно змінює тактику. "Ноу-хау" при цьому запозичується в соратників по парламентській більшості – у вигляді соціальної справедливості, що обов’язково гряде – в перспективі.

Ще в радянські часи народ жартував: комунізм як обрій – чим більше наближаєшся до нього, тим більш він віддаляється.

Де брати гроші на популізм?

Переадресування соціального "хеппі-енду" на більш пізній термін не знімає генерального запитання – звідки брати на нього кошти?

Якщо глянути неупередженим оком, взагалі складається моторошна картина.

Перший віце-прем’єр не приховує намірів підвищити ціну природного газу для населення – для компенсації вартості за державний кошт уже немає ресурсів.

Відтак, усій країні пропонують затягувати пояси – до кращих часів. Ціни на продукти харчування ростуть як на дріжджах – і не тільки на продукти харчування.

Особливо вражає ситуація з фінансуванням освіти. З одного боку, керівник Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) заявляє, що цьогорічне ЗНО під загрозою через його недофінансування.

З іншого, реально панікують керівники кращих професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), підпорядкованих Міносвіти. За їх словами, кошторисами на 2012 рік передбачено фінансування лише 15-25% потреб. Вони – скільки могли – трималися, а тепер, станом на сьогоднішній день, їм немає чим платити за комунальні послуги.

Відтак, вони звернулися до мене як до народного депутата, бо їх фактично поставили перед вибором: або використовувати залишки коштів за їх нецільовим призначенням, або взагалі закривати заклади.

Довелося й мені звертатися, але до керівника Міносвіти і Генпрокуратури з вимогою невідкладно припинити це "покращення життя" для найсильніших вітчизняних ПТНЗ.

Найбільше запитань виникає у зв’язку з адмініструванням коштами, які нинішня влада кидає, наче кістку, задля вдоволення освітніх потреб. Завдяки віртуозності в їх освоєнні вони щезають швидше, ніж їх асигнують.

До прикладу, за даними Рахункової палати, що тиждень тому звітувала комітету з питань науки і освіти ВР, на видання навчальної літератури в 2011 році було виділено просто жалюгідну суму – 11% від потреби. При цьому підручники в підсумку видавалася за цінами, що на 30-40% перевищують ринкові, між тим як вартість поліграфічних послуг виявилася завищеною вдвічі.

Внаслідок такого "господарювання" держава втратила впродовж двох останніх років близько 60 мільйонів гривень – на ці гроші можна було видати 3,5 мільйони примірників навчальної літератури.

Найцікавіше, в чиїх кишенях осіли втрачені державою кошти? Але про це – трохи згодом.

Love me, тендер

У звіті Рахункової палати за підсумками перевірки ефективності використання коштів, передбачених у бюджеті на забезпечення навчальних закладів підручниками, згадується монополіст-посередник – ТОВ "Побутелектротехніка", який в порушення чинного законодавства ігнорував частину інформаційних запитів палати.

І якщо наразі немає сумніву в тому, що це ТОВ відповість у підсумку – принаймні кілька опозиційних депутатів звернулися до Генпрокуратури з таким "проханням" – то з рештою подібних випадків невдовзі можуть виникнути суттєві проблеми.

Адже біду громадян влада планує втаємничити тендерні процедури на рівні закону. З огляду на просту й примітивну причину – інших джерел поповнення партійної каси і передвиборного популізму, ніж розкрадання державних коштів, у неї немає.

У підсумку вимальовується доволі небезпечна тенденція. Держзакупівлі масово виводяться в "тінь". Цілими галузями… За межі тендерних процедур і контролю громадськості.

До прикладу, законопроект №9634 передбачає виведення з-під тендерних процедур підприємств, у яких державна частка власності становить більше 50%. У разі прийняття цього закону, громадськість втратить контроль над оборудками з 250 мільярдами гривень, які щорічно адресуються таким підприємствам на державні закупівлі.

Адже відповідна документація просто ніде не оприлюднюватиметься.

За дуже приблизним підрахунками – з огляду на нинішні реалії – із цієї суми крастимуть щонайменше 70 мільярдів! А ми цього навіть не зможемо задокументувати!

Для розуміння – ідеться про суму, що співвідноситься з шістьма національними бюджетами охорони здоров'я, чотирма бюджетами оборони або двома бюджетами освіти!

Не меншу загрозу становить і проект №10006, який так само розглядатимуть найближчим часом. Ним, зокрема, передбачено виведення з-під тендерних процедур цілих галузей, у тому числі енергетики – де суми закупівель найбільші і, відповідно, найбільше розкрадаються.

Схоже, масштаби оборудок настільки вразили і роздратували суспільство, що влада їх вирішила від народу приховати. Так би мовити, від гріха подалі. Але ж від того негаразди лише нагромаджуються.

І насамкінець

Чи є механізми захисту від патологічної клептоманії нинішнього режиму? Звісно є. На щастя, громадськість, як і раніше, ні в кого не запитує дозволу боротися за власні права – навіть в умовах авторитаризму, його продажних судів і суцільної "омонізації" країни.

Змусили ж громадяни владу відмовитися від розкрадання бюджету хоча б у найбільш одіозних випадках, коли ділки впарювали районним управлінням освіти природний газ по $848 за тисячу кубометрів – при граничній ціні для державних закупівель у $416.

Навіть у межах двох областей – зовсім нелокальна перемога.

Леся Оробець, спеціально для УП