Царство лжи

Напевно, жодна людина не може похвалитися тим, що ніколи й нікому не збрехала. Якби така людина віднайшлася – потрібно було б визнати її святою.

На жаль, так чи інакше, ми всі говоримо неправду. Проте одні це роблять більше, інші менше. І за цим критерієм ми визначаємо порядність та чесність людини. Брехлива людина, навіть при наявності в неї інших позитивних рис характеру, сприймається нами негативно саме через брехню.

Серед нас, людей, окремо виділяються ті, що брешуть за всіх обставин, весь час, незважаючи чи вимагає цього життя, чи ні.

Сьогодні до таких людей потрібно віднести майже всіх представників діючої влади. Неприкрита брехня відчувається в кожному їхньому слові.

Брехня стала основою ідеології влади.

Влада бреше цинічно й нагло, вважаючи нас усіх, незалежно від політичних симпатій, невігласами та дурнями.

Нам кажуть, що в державі немає грошей на пенсії, зарплати, допомоги чорнобильцям, дітям війни, афганцям – у цей же час влада знаходить майже 100 мільярдів гривень на фінансування Євро-2012.

Можновладці та їх оточення замовляють для своїх утіх найдорожчих співаків світу, купують за величезні кошти футболістів, збільшують у рази свої накопичення в період, коли в усьому світі статки, навіть у визнаних багатіїв, зменшуються. Якби кошти, що крутяться в нашій державі, дати країні з більш-менш розвинутою демократією, то в цій країні люди жили б, як при обіцяному нам раніше комунізмі. Адже навіть при відсутності наших грошей та багатств, країни Прибалтики, Болгарія, Польща, Словаччина, Чехія мають значно вище від наших усі соціальні стандарти.

Влада обманює нас і весь світ, коли заявляє, що в нас немає вибіркового правосуддя, що на це правосуддя влада, нібито немає жодного впливу, що воно діє незалежно від влади.

Але ж ми щодня бачимо, що правдою в цих заявах і не пахне.

Ніхто не переслідує київського мера, діяльності керування якого дав оцінку представник влади – теперішній фактичний, хоч і ніким не обраний, керівник столиці, якийзаявив, що "молодою командою" було розкрадено київської землі на 70 мільярдів гривень.

Ніхто не намагається притягти до відповідальності тих народних депутатів, що неодноразово, на очах усієї України та світу, жорстоко били своїх колег по парламенту.

Щодня ми бачимо, як прикривають мажорів та чиновників, як легко їм сходить усе з рук.

Ми всі знаємо, яке казнокрадство відбувається безкарно тепер у нашій державі. Суди та прокурори милують убивць та злодіїв, але безпощадно переслідують активістів податкового майдану за пошкоджену тротуарну плитку.

Влада створила й весь час використовує для виправдання своїх дій знаних всією країною майстрів брехні. Аси цієї чорної справи, чемпіони світу по брехні на багатьох каналах телебачення стараються з усякого чорного зробити біле та навпаки. Ці спеціалісти явно отримують інструктаж перед кожною телепередачею, тому що в один і той же час, на різних каналах, різними майстрами брехні говоряться одні й ті ж речі, одні й ті ж нові виправдування за виявленими фактами беззаконня та свавілля влади.

Ті із влади, хто не вміє професійно брехати, не часто світяться перед нами. Вони не допускаються до спілкування з народом. Влада навіть не намагається міняти надокучну багатьом співвітчизникам команду, яка дійшла до вищого класу майстерності по брехні.

Напевно, вважається в якомусь провладному штабі, що вони неперевершені, що вони чемпіони, і їхню планку ніхто не візьме.

Влада дійшла до того, що, привселюдно бреше так рідко об'єднуваній у нашому суспільстві команді ієрархів церкви. Позиціонуючи себе християнами, влада не переймається обманом і на такому рівні. На недавнє звернення представників багатьох церковних конфесій із проханням помилувати політичних противників – Тимошенко та інших – владою дана відповідь, що помилування буде розглядатися, але тільки після закінчення всіх судових процедур.

Лицемірство. Та такі процедури можуть тривати десятками років. Справи відкриваються все нові й нові, тому кінця їм не видно. То так і потрібно було сказати лідерам церков, які, скоріш за все, не розуміються на нашій судово-прокурорській бюрократії та не уяснили собі глибину лицемірства сьогоднішньої влади.

Сьогодні багатьом із нас здається, що якби влада захотіла, то в одну ніч, в одній тюремній камері, як тепер модно, могли б зібратися всі українські судді й прокурори, включно з найвищими, генеральними, спеціалізованими, конституційними – та прийняли б до ранку будь-яке чи всі можливі й неможливі рішення.

Мало хто не повірить у реальність такого дійства.

Влада не виконала й не виконує своїх передвиборчих обіцянок. Провладними партіями застосовуються на виборах усе нові й нові засоби фальсифікацій. Хіба хто з нас бачив, щоб клонували на виборах однофамільців сьогоднішніх владних кандидатів чи їх партії, як це робиться з опозиційними партіями та опозиційними кандидатами до владних інституцій?

Тільки теперішню владу неодноразово звинувачували в підкупі депутатів з інших фракцій, у постійному застосуванні політичних проектів із псевдоопозиціонерами.

Територія брехні розширюється владою та перейшла вже за межі України.

Влада вчиться та пробує брехати в Європі та Америці. Влада заставляє брехати відомих представників культури, медицини, визначних людей. Користуючись їхньою залежністю від сьогоднішнього матеріального становища, влада організує, як це було колись у СРСР, публічні заяви цих людей. Якщо так піде, то скоро ми будемо, як у 1937 році, заводськими колективами судити та звинувачувати противників влади.

Сказано: "Царство демона – це царство брехні!".

У кожного з нас є вибір. За все потрібно буде відповісти нам та нашим нащадкам. Зазвичай відповідальність для нас людей наступає не відразу, а дещо пізніше, навіть із роками. Під цим небом так заведено.

Мабуть, так треба. Бо коли б кара приходила до нас негайно, як опік від гарячої пательні, то тоді б ми боялися гріху з почуття страху.

А виходить, що боятися потрібно з почуття совісті, оскільки крім страху нам дано ще й розум.

Я призиваю Вас не ставати на бік брехні, тому що це бік зла. І цей бік не дасть нам безхмарного майбутнього.

Правда все рівно перемагає. На цьому стоїть світ.

...Бачив я одного разу колишнього міліціонера, що за людськими пересудами мав багато грішків на службі. Страшно закінчував життя цей чоловік. Майже не пересувався, гнив та тяжко мучився, покинутий напризволяще рідними й близькими. Тільки від смороду можна було задихнутись.

Стережімося, люди добрі, такої долі.

Олександр Мінович, спеціально для УП