"Ворошиловский стрелок"

31 березня поховали Оксану Макар. Хоронили у весільному вбранні. Сумно й страшно... Сумно, бо на злеті обірвалося життя молодої дівчини. Страшно від думки, які правоохоронні органи ми маємо.

На моє переконання, правоохоронні органи з кожним роком усе більше й більше деградують. Разом із нашим суспільством, яке котиться в прірву споживання й байдужості...

Життя Оксани, на жаль, не повернути.

А от змінити роботу правоохоронних органів можна й необхідно.

Із цього приводу дивився передачу Савіка Шустера. Представники правоохоронних органів основну причину вкрай некваліфікованих дій слідчого вбачають у його незначному стажі роботи. Але ж у таких випадках керівництво райвідділу не посилає на місце злочину малодосвідченого слідчого – а виїжджає хтось особисто в складі слідчо-оперативної групи, яка складається з досвідчених фахівців.

Але що тут говорити, коли виступає високоповажний керівник місцевої міліції й заявляє, що в них були підозрі на самоспалення потерпілої...

Це мені нагадує випадок із Гією Гонгадзе. Тоді один із представників прокуратури теж заявляв, що треба ще встановити: чи його вбили, чи він покінчив життя самогубством... І виходить, що потім ще й сам себе прикопав.

Так відбілюється чийсь непрофесіоналізм, або ховаються кінці у воду...

У телеефірі показали ще один випадок на Дніпропетровщині. І хіба ж він у нашій країні поодинокий?! Односельчани піднялися на захист честі загиблого й установлення судової справедливості щодо місцевого депутата вбивці, лозинського номер два.

Кожен випускник-юрист знає, що вбивство батька на його подвір'ї в присутності п'ятирічного сина, є не просто вбивство, як указує частина 1 115-ї статті ККУ, – а кваліфіковане вбивство, тобто вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, 4-й пункт 2-ї частини статті 115.

За цей злочин передбачається покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Але ніяк не два роки з випробуванням. Будемо сподіватись, що справедливість буде поновлено. Не всі ж судді будуть весь час на "лікарняному або у відпустці". Є й високопрофесійні й порядні.

Там же, у передачі, говорилось про скоєне ДТП районним високопосадовцем, у якому загинули дві особи. Винуватець на волі.

Мене завжди дивує, що десь за однакових обставин скоєння ДТП, дядько із села на "Москвичі" отримує покарання ледь не по максимуму, а особа на "Хамері" відбувається легким переляком.

Такі парадокси правосуддя.

Але мене хвилює й інше.

Чи не породить таке правосуддя в майбутньому – з того ж п'ятирічного хлопчини із Дніпропетровщини, інших потерпілих, що не знайшли захисту в правоохоронних органах – героїв знаменитого фільму "Ворошиловський стрілок", де в ситуації, подібній до миколаївської, чудово головну роль месника зіграв Михайло Ульянов?

У Росії пропонують ґвалтівникам робити кастрацію. А герой згаданого фільму, використавши навики снайпера з війни, здійснював це з допомогою гвинтівки з оптичним прицілом.

Шановні можновладці й батьки "мажорів"! Зупиніться й зупиніть свої чада!

Шановні судді, прокурори й працівники міліції! Досить захищати владу. Скоріше не владу, а багатіїв. Є ж на цій святій землі ще щось цінніше за гроші. Так нас учили батьки, так вчимо ми своїх дітей. Не все в цьому житті можна купити...

І не забувайте, що ви не вічні. Хто в майбутньому захистить ваших дітей і онуків? Гроші?! Ні.

Тільки разом побудована нами правова держава.

При Союзі люди знаходили захист і порятунок у прокурора, у райкомі, зрештою, у церкві...

До кого їм іти зараз?!

Найстрашніше – це безвихідь і зневіра. Про це, на жаль, свідчать трагедії на Миколаївщині, Дніпропетровщині, Хмельниччині та інших регіонах.

Ще один свіжий ганебний випадок – з керівником "Дорожнього контролю" Ростиславом Шапошниковим. Молода, симпатична людина. Юрист. Організував громадську організацію по контролю за діями працівників ДАІ. Молодець! Мільйони автовласників їздять, стикаються з хамською поведінкою працівників ДАІ, і... мовчать.

А він – ні! Організував і керує такими ж, як він, самогубцями, борються з порушеннями в лавах працівників автоінспекції й мають успіх. І найголовніше – вони добиваються, щоб наша доблесна міліція працювала в рамках законодавства. Щоб працівники автоінспекції були не здирниками на дорогах, від яких усі жахаються, а були помічниками й порадниками автовласників.

І що ми маємо? Серед білого дня хлопця викрали, побили, забрали апаратуру. Як заявив сам потерпілий, він упевнений, що це замовлення. У цьому випадку не важко здогадатись, хто замовники...

Думаю, що розкриття цього резонансного злочину буде на совісті працівників міністерства й оперативних працівників служби безпеки.

Я сам автолюбитель, стараюсь їздити акуратно, без порушень правил дорожнього руху. Але теж були випадки безпричинної зупинки на автошляхах різних областей. Питаю причину зупинки – і у відповідь чую різні ними ж придумані казки: "такий автомобіль в угоні" і таке інше. Чесно кажучи, мені, старшому раднику юстиції прокуратури, завжди неприємне спілкування із працівниками автоінспекції. Думаю, що така ж ситуація в кожного автолюбителя.

Разом із тим наша знайома з Канади розповідала, що в них, коли по вулиці проїжджає патрульний автомобіль із працівниками поліції, діти радісно махають їм руками й вітаються як із друзями. Ви можете це уявити в нас?!.. Там із дитинства привчають дітей, що поліцейський – це друг, який завжди допоможе й виручить із біди.

А в нас? Міліціонером дітей лякають. І не тільки дітей...

А як хотілося б, щоб у нас теж було, як у Канаді. І думаю, що це не утопія. Усе можна зробити, змінити!..

Було б тільки бажання.

От прийшов новий міністр внутрішніх справ. Декларує позитивні зміни в роботі міліції, у тому числі й в автоінспекції. Так чому б пану міністру не залучити на свою сторону цю молоду енергійну команду з "Дорожнього контролю", і разом із ними не наводити лад у лавах автоінспекції?

Вони ентузіасти, трудяги, шукають та фіксують факти правопорушень – а Ви, пане міністр, вживайте заходів. Для більшої ефективності призначте Ростислава Шапошникова своїм помічником на громадських засадах.

І разом усе вийде.

Віктор Мойсеєнко, керівник Служби з питань помилування секретаріату президента в 2005-2010 роках, спеціально для УП