Два шага навстречу людям
Два роки тому, під час виборчої кампанії, кандидат у президенти Віктор Янукович обіцяв покращити життя українців майже одразу після свого обрання. Його портрети з гаслом "Україна для людей" були розвішані по всій країні. Як виявилось згодом, Янукович мав на увазі, що Україна буде лише для людей, які входять до його найближчого оточення.
Своє перебування на посаді президента України Янукович розпочав із радикальних реформ.
У першу чергу, він повернув собі "царські" повноваження, передбачені Конституцією України зразка 1996 року. У такий спосіб він отримав практично нічим необмежену владу, але разом із цим і взяв на себе особисту відповідальність за все, що відбувається в країні.
Наступною була податкова реформа.
Загальновідомим є те, що прийняття нового Податкового кодексу аж ніяк не сприяло розвиткові ділової активності в Україні. Навпаки, різко зменшилась кількість діючих суб'єктів підприємницької діяльності; водночас збільшився відтік з України не лише іноземних інвестицій, але й українські підприємці почали виводити свій бізнес і капітали за межі України.
Незадоволення податковою політикою президента трансформувалось в Податковий майдан.
Збільшення фіскального тиску на бізнес спричинило значне скорочення надходжень до держбюджету від діяльності малих і середніх підприємств. Це змусило уряд піти на скорочення соціальних програм.
Результатом негативних наслідків соціально-економічної політики президента та провладної більшості у ВР став штурм парламенту "афганцями" і "чорнобильцями", які протестували проти позбавлення їх передбачених законом пільг.
Не увінчалась успіхом і судова реформа. В Україні й до реформи судова гілка влади була лише умовно незалежною, а після прийняття закону "Про судоустрій та статус суддів" судова система взагалі перестала існувати, як незалежна гілка влади. Сьогодні всі більш-менш важливі судові рішення приймаються на Банковій, а суди лише формально узаконюють волю "монарха".
Яскравим прикладом є справи Юлії Тимошенко і Юрія Луценка. Незважаючи на те що в суді сторона звинувачення не змогла навести переконливих доказів їх вини, вони отримали реальні терміни позбавлення волі. Очевидно, що в цих справах ні про яке правосуддя не може бути й мови.
Той, хто зіштовхнувся з нашою судовою системою на практиці, знає, що рядові громадяни в нашій країні мають ще менше шансів розраховувати на правосуддя.
Судові вироки в цих справах виглядають як акт особистої помсти Януковича своїм ворогам. Але так поводити себе може рядовий громадянин, а не президент країни, який має чітко відмежовувати особисті інтереси від державних, і не використовувати державну посаду для вирішення особистих питань. За зловживання владою рано чи пізно доведеться відповідати.
Будь-яким державним чиновникам вищого рангу, а особливо президентам – було б корисно час від часу переглядати підручники з історії. Древні не даремно стверджували, що "Historia est magistra vitae". Можливо, тоді б вони робили більш виважені й мудрі кроки...
Отже, висновок: за два роки життя людей в Україні не тільки не покращилось, але й значно погіршилось. Звичайно, за виключенням тих, хто входить до найближчого оточення нинішнього президента.
Абсолютно іншу картину можна спостерігати в сусідній Грузії.
Можна по-різному оцінювати діяльність Михайла Саакашвілі на посаді президента цієї країни, але є очевидні речі, які важко заперечувати.
Президента Саакашвілі досить часто критикують за високий рівень безробіття в країні. Дійсно, проблема зайнятості в Грузії існує, але виникла вона не в результаті неправильної політики уряду. Президент Саакашвілі зробив для своєї країни все, що міг і, можливо, навіть більше.
Варто нагадати, що ще зовсім недавно Грузія була однією з найкорумпованіших країн світу. У країні була практично знищена економіка, тотальна корупція й розгул злочинності вселяли мало надій на те, що комусь удасться виправити ситуацію.
Лише політична воля президента Грузії, який опирався на підтримку народу, дозволила досягти неймовірних результатів.
Основною проблемою, яка перешкоджала грузинам розвиватись в рамках незалежної держави, була корупція й організована злочинність.
Саакашвілі почав безкомпромісну війну із цими явищами, і одержав у ній перемогу.
Наступ на корупцію грузини почали з реформи МВС. У цій системі відразу було замінено більше 90% особового складу, і це дало позитивні результати. За даними соціологічних досліджень, сьогодні рейтинг довіри до поліції в Грузії перевищує 80%. Європейські експерти стверджують, що сучасна Грузія є найбільш безпечною країною серед країн Європи. До цього часу пальму першості тримала Ісландія.
Другий важливий крок, який здійснив президент Саакашвілі, пов'язаний із лібералізацією економіки. Сьогодні в Грузії створені сприятливі умови для розвитку ділової ініціативи. За даними досліджень Світового банку Doing Business, проведеними в 2012 році, Грузія посідає 16 місце серед 183 країн, де найлегше вести підприємницьку діяльність. Для прикладу, Україна, згідно із цим рейтингом, знаходиться на 152 місці, між такими країнами, як Ліберія й Болівія.
Ліберальна економічна політика уряду Грузії стимулює притік іноземних капіталів і технологій.
Але старі проблеми час від часу дають про себе знати. Справа в тому, що сучасна високотехнологічна економіка вимагає участі в ній і висококваліфікованих спеціалістів. У свій час, високий рівень корупції в системі освіти Грузії перешкоджав підготовці належного рівня фахівців, і сьогодні це має свої негативні наслідки.
Адже гроші й технології можна завести в країну за 1 день, але підготувати за один день кваліфікованих спеціалістів неможливо.
Тому й перевагами, які дає сучасна політична й економічна система Грузії, можуть скористатись не всі громадяни цієї країни.
У сучасних умовах працювати можуть лише ті, які отримали належний рівень освіти, що відповідають вимогам високотехнологічної ринкової економіки. Усі інші громадяни, які хочуть знайти роботу, мають підвищувати свої знання до необхідного рівня, що й буде сприяти зменшенню рівня безробіття в цій країні.
Відсутність у країні належного рівня фахівців може обернутись національною катастрофою для будь-якої держави, а виправити становище лише шляхом залучення фінансових ресурсів і сучасних технологій практично неможливо.
Найбільша цінність будь-якої держави – це люди. У свій час, відомий американський підприємець Генрі Форд говорив: "Заберіть усі мої гроші, але залиште моїх людей". Цю тезу також підтверджує й історія розвитку Ізраїлю, економіка якого розвивається не за рахунок природних ресурсів, а завдяки інтелектуальній діяльності громадян цієї країни.
Нинішнє керівництво Грузії робить усі необхідні кроки для того, щоб навести лад у системі науки й освіти. Але вирішити проблему, яка існувала протягом багатьох років – за короткий термін практично неможливо. На це потрібні великі зусилля й час. Однак якщо грузини й надалі будуть іти обраним ними курсом, то вони вирішать і цю проблему.
Тепер щодо України.
Якщо найближчим часом не викорінити корупцію з українських закладів науки й освіти, то в недалекому майбутньому ми будемо мати таку саму проблему, яка нині є в Грузії. Кращі фахівці виїдуть з України й будуть розвивати економіки інших країн, а в нас залишаться лише ті, які купили собі дипломи й дисертації, але не отримали необхідних знань.
Зрозуміло, що відсутність в Україні підготовлених національних кадрів матиме катастрофічні наслідки для нашої держави.
Окремо слід звернути увагу на роль особистості в історії.
Нинішній президент Грузії Михайло Саакашвілі зумів вивести свою країну із кризи й поставити її на шлях соціально-економічного розвитку.
Президент Янукович, навпаки – країну, яка мала й має набагато більші ніж Грузія людських ресурсів і економічного потенціалу – не зміг вивести Україну на належний рівень розвитку.
Тепер виникає питання: що далі?
Нас усе влаштовує, і нехай залишається все так, як є? Чи, може, спробуємо з 45 мільйонів обрати когось іншого, того хто буде краще управляти країною й зможе забезпечити їй достойне місце серед членів світового співтовариства?
Новий лідер не повинен робити пусті заяви про свою готовність зробити 10 кроків на зустріч людям, як у свій час обіцяв Віктор Ющенко.
Новий лідер має діяти. І для початку зробити хоча б два кроки, які дадуть можливість подолати корупцію й звільнити від бюрократичних пут економіку. А це, у свою чергу, дасть можливість реалізувати підприємницьку ініціативу й творчий потенціал нашого народу.
Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства, спеціально для УП