Ирина Геращенко как зеркало Украины. Или: гайдамацкий комплекс бесконечного терпения

38 просмотров
Пятница, 30 марта 2012, 16:45
Богдан Орлык
для УП

Відео, викладене на Укрправді, де важковаговий регіонал-депутат застосовує грубу фізичну силу до тендітної жінки-депутата, намагаючись видалити її з виборчої дільниці, може викликати скільки завгодно обурень. Але ще більше воно викликає думок про правомірність відповіді силою на силу.

Це питання надто глибоке і його в Україні мало хто підіймає, боячись обвинувачень в "заклику до насильства".

Хіба можна закликати пані Ірину Геращенко до фізичної відсічі нардепу від Регіонів? Адже це пахне закликом застосувати фізичного насильства до народного депутата України!

І дехто, паном його назвати у нормального чоловіка не повернеться язик, Петро Мельник невипадково, коли міжнародні спостерігачі не дозволили йому тягнути жінку, такого ж депутата, аж до самого виходу, – почав кричати, що він "народний депутат".

Тобто він може обняти тіло жінки-депутата на очах у всіх людей і, по суті, фізично його ґвалтувати? Бо він народний депутат?! Це логіка сучасної влади в наглядній формі.

Нема сенсу обурюватися, якщо з цієї ситуації не зробити далекосяжні теоретичні висновки. Той факт, що американці, працівники американського посольства, заступилися за українську жінку-депутата, а не українці – більше, ніж красномовний.

Це яскравий доказ панування в Україні заляканого гомо совєтікуса, який просто не здатен опиратися силі, що, прикриваючись "законністю", дозволяє собі все, що завгодно.

Століття проживання при диктатурах і тоталітаризмі зламало (чи навіки?) в українській людині стержень гідності і розлило по жилах тваринячий страх, який паралізує, досить комусь заявити, що він є влада.

Чи існує в Україні поняття "громадянського непослуху"?

Подивіться, що робиться сьогодні в Європі. В ці дні іспанці, обурені лицемірством свого уряду, який, вчора врятувавши за рахунок бюджету великі банки, по суті, мільйонерів, від краху, сьогодні обрізає громадянам і так невеликі зарплати і пенсії, і так бідну соціальну програму, – розпочали загальнодержавний страйк.

А паралельно десятки тисяч людей включились у громадянський рух "Я не буду платити!". Не буду платити за проїзд в транспорті, не буду платити податків. Не буду платити уряду, який спочатку, спустошив бюджет країни, віддавши гроші громадян банкам, тепер кричить, що каса порожня і треба затягувати пояси!

Українці нічим не відрізняються від Росії, де опозиція в один голос кричала в останні місяці, що "ми жодним чином не виступаємо за фізичне протистояння", "ми дуже мирні і з усмішками переможемо". Як вони "перемогли" з усмішками – бачимо.

Власне, маємо досвід Помаранчевої революції. Так, зовні вона виглядала мирною і "співучою". А насправді? Великі юрби народу, що рухалися вулицями нічного Києва в напрямку Центральної виборчої дільниці, зовсім не виглядали мирними. Вони, незважаючи на відсутність у них зброї (і слава Богу), виглядали, на чолі з Тимошенко, грізними. Рішучими. Тому вони перемогли.

Хай ця перемога і виявилася, через зраду Юшенка, яку йому ніколи не простить історія (сама Тимошенко також несе велику долю відповідальності), пірровою.

В українському характері є величезна вада, яка і є причиною того жаху, в якому тепер знаходиться Україна. Типовий українець – це гайдамака, який здатен лише на вибух, коли вже приниження його гідності дійшло до краю. Тоді він втрачає розум, виймає ножа і, з безумними очима, святить його і йде різати всіх підряд. А до цього, і після цього, терпить.

Як терпіла Геращенко дії грубого мужлана по відношенню до себе на очах у стількох людей.

Ця Геращенко – тендітна наділена владою нардепа жіночка – є символом нинішньої України. Яку на очах у всього світу ґвалтують, а вона розгублюється, не здатна дати ляпасу по наглій пиці.

І не одного, а десять ляпасів! Щоби хам заточився. Поки всі жінки (а чоловіки?) не будуть такими – Україна не матиме майбутнього.

Не здатна, бо в ній, протягом століть, подавлений здоровий інстинкт, що є основою будь-якої гідності. Чи і в ній самій не сиділо оце: "Він же народний депутат? Як я буду бити народного депутата?".

Україну ґвалтують, а вона, розгублена, ще розмірковує. Тим часом хам робить своє діло.

Що є здоровий інстинкт? Ніхто не закликає не слухатися закону. Не поважати влади. Будь-яка влада не є мед і певний ступінь терпіння у громадян має бути. І він є також і на Заході.

Просто там той ступінь терпіння дуже низький. Там власна гідність настільки роздута, і це нормально, що досить найменшої підозри, що тебе зневажають, як в дію вступає інстинкт, який забезпечує самоповагу.

У США, де на жінку не можна дивитися більше семи секунд, такий регіонал-депутат вже давно сидів би в тюрмі. За сексуальне домагання. Спробуйте в США хоча би доторкнутися до тіла жінки! Вже не кажучи, щоби нападати на неї на виборчій дільниці на очах у відеокамер!

Чому в США бояться таке чинити, як вчинили з Геращенко і з Україною? Бо у кожній людині є запас великої гідності і цей запас виробив код поведінки і домігся відповідних законів.

Гайдамацький комплекс українця не несе в собі нічого доброго. Гайдамака терпить аж до того, коли його наречену, його жінку, його дочку пан починає ґвалтувати. І лише коли вже зґвалтував у ньому нарешті пробуджується гідність. Та чи це вже гідність, чи, може, просто відчай?

Тому в Інтернеті стільки гайдамацьких закликів: "повісити за…", "зняти шкіру", "посадити на палю". Того регіонала. В українцях живуть одні лише гайдамаки.

Справжня гідність вимагає опору – у тім числі і фізичного у відповідь на фізичну наглість – щодня. Від кожного громадянина.

Заклик "ми мирні телята" так званої опозиції в Росії призвів до того, що влада просто посміялася над цими кількома нібито масовими протестами-говорильнями.

Мирність мирності не рівня. Є такий поріг гідності людини, який вимагає безстрашшя перед владою і нею твореними під себе "законами". "Громадянська непокора" вписана в Конституції більшості західних держав як Право.

Тобто кожен громадянин має конституційне право на громадянську непокору в разі, якщо він вважає, що влада перестала представляти його інтереси.

В результаті на Заході нема гайдмаччини, а проходить, на відміну від "гайдамацьких" рухів в країнах третього світу (перш за все африканських, арабських) більш-менш мирна, що супроводжується інколи невеликими ексцесами, зміна влади та еліт. Не без тиску рухів "громадянської непокори".

Зрозуміймо, терпіння українця – не благо, а зло. Воно є причиною втрати владою поняття, що вона має справу не з бидлом.

А з бидлом ведуть себе так, як вів регіонал. Бо так, як вів себе представник нинішньої влади з пані Геращенко – ведуть себе лише з бидлом.

Ми є бидло і заслуговуємо на таке ставлення до нас. Поки на найменшу агресію не відповімо потрійною агресією, давши зрозуміти, що у нас є гідність і "панські" руки не можуть нас обіймати і хватати за тендітні груди.

Богдан Орлик, політолог, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)