Диванные партии: беспомощность или игра на Януковича?

Сьогодні в Україні існує близько 200 партій. Очевидно, що далеко не всі з них можуть боротися за політичну владу в країні.

Отже, їхні завдання дещо інші.

В інтернеті все частіше можна побачити означення деяких партій, як "диванні партії". Спробую коротко дати визначення цьому поняттю.

Якщо "політична партія" – це об'єднання громадян, то "диванна партія" – об'єднання вузького кола людей, чи бізнес-структур, основною метою яких є лобіювання бізнес інтересів, або банальне заробляння грошей.

Зазвичай на чолі такої партії є одна більш-менш відома в Україні особа, та ще кілька менш відомих, які входять у політраду чи її аналог. Не маючи реальної громадської підтримки, а що головне, реальних активістів – такі "об'єднання громадян" тільки віртуально здійснюють свою діяльність, "сидячи на дивані" і пишучи прес-релізи.

Останнім часом активізувались пост-помаранчеві "диванні партії", керівники яких зайшли в парламент у складі НУНС. Таких партій утворилось більше десяти.

Таким чином, для цих партій настав зірковий час.

Адже мажоритарна складова наступних парламентських виборів є таким собі порятунком і останнім шансом посидіти в теплих кріслах парламенту, або заробити чималу суму грошей.

Найбільш ласими округами для "диванних партій" є, безперечно, мажоритарні округи в Галичині. Там мешкають люди, які свого часу дали найбільшу підтримку "помаранчевим", ці ж люди є консервативними у своїх уподобаннях. Тому, саме там ще залишився певний незначний відсоток підтримки "помаранчевих".

Без сумнівів, у таких лідерів "диванних партій", якщо є шанс потрапити в парламент – то тільки в Галичині.

Чудово розуміючи увесь трагізм своєї ситуації, лідер "Нашої України" Валентин Наливайченко, партія якого є членом Комітету опору диктатурі, забронював за собою мажоритарний округ на Тернопіллі.

Очевидно, що він намагається обійти й внести розбрат у діяльність КОДу, адже як можна пояснити те, що:

– Наливайченко не має жодного відношення до Тернопілля, та й сам є уродженцем Запоріжжя; 

– Наливайченко, без будь-яких домовленостей у КОДі, "взяв" собі округ. 

Звісно, голова "Нашої України" не сказав прямо, що взяв собі округ. Але дуже невдало замаскував під соусом того, що його "висунула громадськість". Однак, знаючиреальну підтримку "Нашої України", та відсутність головного – активістів, можемо припустити, що людей набирали таких же, як на мітингу в День Соборності. Це вже стабільна практика "помаранчевих".

Тому це "висунення громадськості" – усього лише "блеф". Невдалий "блеф", на який, я сподіваюсь, не відреагує КОД.

Більше того, саме таких "народних праймеріз" і потрібно Партії регіонів. Маючи значний адмінресурс навіть на Галичині, ПР зможе впливати на результати, а отже, мати "засланих козачків" у лавах об'єднаної опозиції.

У даній ситуації, КОДу не можна враховувати й позицію Віталія Кличка про праймеріз, який хоче з шулерами грати по-чесному. Адже переможуть якраз шулери.

Праймеріз за таких умов означає тільки одне – ще одна парламентська тушка, за яку не нестиме відповідальність жодна політична сила.

Тому всі опозиційні партії повинні взяти на себе обов'язок і відповідальність: провів депутата – відповідай за нього!

Якщо депутат став тушкою – забезпечити тому депутату повну обструкцію, зроби так, щоб жити йому стало значно гірше аж до того моменту, до поки не складе свій депутатський мандат.

Отже, приходимо до висновку, що такі дрібні та підлі діяння "диванних партій" – є черговою міні-перемогою Партії регіонів, яка лише й чекає, щоб в опозиції почалися внутрішні чвари й боротьба. І тільки партії, які не мають жодного шансу на місця в майбутньому парламенті, можуть їм "допомогти". Це чудово розуміють політтехнологи Віктора Януковича.

Будемо сподіватись, що три колони опозиції гідно встоять перед підлими витівками регіоналів.

І 2012 рік таки стане роком "кінця світу" для олігархічного криміналітету, на чолі з Віктором Януковичем і його сатрапами.

Степан Сірий, спеціально для УП