Ловушка для Литвина

Чи може голова Верховної Ради не підписувати закон, проголосований конституційною більшістю голосів у парламенті? Як виявилося, на це запитання в нашій країні може бути щонайменше дві відповіді.

"Ні" – відповідно до законодавства. "Так" – на практиці.

Феномен, вартий уваги Гіннеса

До слова сказати, ідеться про документ, який пройшов два роки всіляких поневірянь у комітетах, робочих групах, юридичних та експертних управліннях.

За деякими даними, він встиг добряче шокувати бувалих експертів Книги рекордів Гіннеса, яких взагалі важко чимось здивувати. Ніяк британські фахівці не могли повірити, що таке в нормотворчій активності буває. Мовляв, тягне на світовий рекорд.

Кажуть, лише в нас проголосований законодавцями текст не можуть звести докупи за стенограмою – функціонери комітету з питань свободи слова та інформації, а також народні депутати, які до того працювали над ним майже рік.

Кажуть, лише в нас правники ГНЕУ дають негативні висновки щодо вже прийнятого тексту в сесійній залі тексту закону.

Кажуть, лише в нас комітети "перекроюють" закони після їхнього прийняття, а під редакційним правками розуміють викидання з тексту закону цілих статей.

Кажуть, лише в нас спікер парламенту публічно скаржиться на засилля тютюнових лобістів у профільному комітеті, численні фальсифікації тексту закону – і при цьому кілька місяців поспіль власноруч саботує наведення ладу в цій сфері.

Одним словом – диво української законотворчості. Або miracle – їхньою мовою.

Українське законодавство vs транснаціональний тютюновий бізнес

Втім, економічні аналітики такий феномен пояснюють простіше. Кажуть, немає в тому нічого дивного – надто великою є ціна даного питання для транснаціонального тютюнового бізнесу.

"На кону" – заборона рекламувати тютюнові вироби в прикасових зонах супермаркетів, а також скрізь, де продають тютюнові вироби.

Слід сказати, що свого часу обмеження відвертої реклами тютюну суттєво вплинуло на структуру рекламних бюджетів у цьому бізнесі. І не в бік зменшення. Як наслідок – помітно зросла їхня присутність у пунктах продажу, в інтернет-мережі, у промоакціях на вулиці, на рекламних вкладниках до пачок сигарет, у спонсорстві "дорослих" подій та пожертвуваннях під соусом "корпоративної соціальної відповідальності".

При цьому підтриманий в обох читаннях документ наразі забороняє більшість видів тютюнового маркетингу, прихованої реклами та спонсорства. Адже за оцінкою експертів Світового банку, що вивчали досвід антитютюнового законодавства в 102 країнах світу, лише повна заборона реклами тютюну здатна суттєво зменшити паління – не менш як на 6-7%. Натомість, часткова заборона лише призводить до витіснення реклами в незаборонені сегменти. У таких випадках паління зменшується лише в межах 1%.

Отже, тютюновий бізнес у зв'язку із прийняттям закону втрачає шалені прибутки. А наші діти – залежність від звабливих образів красунь і впевнених у собі молодиків, що зомбують підлітків на рівні їхніх очей: ось, що тобі треба для твого самоствердження й повного людського щастя. Ми – гламурні, ми – успішні, будь таким, як ми – це нескладно! Адже реклама тютюну найменш орієнована на тих, хто вже палить. Її головним об'єктом є діти.

А про те, яким саме чином впливає "безневинний" тютюновий маркетинг на психологію дитини, краще знають автори 19 лабораторних досліджень, проведених у Європі: "некурящие подростки, которые в начале исследований были более осведомлены о рекламе табачных изделий или более восприимчивы к такой рекламе, в дальнейшем чаще начинали экспериментировать с сигаретами или становились курильщиками".

Глухий кут власного вибору

Наразі ніхто не квапиться з наданням чинності документу, прийнятому в обох читаннях народними депутатами.

Ні Володимир Литвин, який переадресовує відповідальність власного підпису профільному комітету.

Ні комітет, якого подібна безвідповідальність спікера цілком влаштовує.

Тим часом, саме спікер ризикує опинитися в пастці, вибудуваній власноруч.

Якщо пам'ятаєте, усе починалося з очікування – раптом усе минеться саме собою? Одразу після прийняття закону в другому читанні, комітет, за ініціативою тоді ще заступника голови Олени Бондаренко, подав на підпис Литвину неповну, так би мовити, "обрізану версію" документа – без статті 16, яка містить, у тому числі, заборону реклами тютюну в пунктах продажів.

Натомість екс-голова Комітету Андрій Шевченко, прагнучи виправити ситуацію, надсилає на підпис спікера інший текст – згідно зі стенограмою.

Литвин, недовго думаючи, відхилив обидва варіанти – мовляв, ви там розберіться, домовтеся й подайте погоджений текст.

У підсумку – гризня триває й досі. Погодженого документа немає. А голова ВР стоїчно й незворушно досліджує новий прецедент в історії парламентаризму – 150 днів "на внесення редакційних правок".

З одного боку, спікер визнає, що в профільному комітеті "багато тютюнових лобістів". З іншого – брати на себе відповідальність відмовляється й чекає, коли в цих лобістів сумління проріжеться.

Відлік часу – життями

Як відомо, бродіння в комітеті завершилося відставкою Андрія Шевченка, який відразу пропонував начальнику керуватися стенограмою.

Якийсь час Литвин, щоправда, перебував в ілюзіях щодо позитивного й красивого для себе фіналу. Мовляв, новий голова великодушно погодиться із законом і припинить дискредитувати спікера. Але вже 8 лютого, на першому ж засіданні комітету після відставки Шевченка – надії голови ВР розтанули, наче марево.

Чергову порівняльну таблицю в порушення законодавства було роздано депутатам за 10 хвилин до початку засідання. До того ж, вона дивовижним чином відрізнялася від надісланої учасникам засідання заздалегідь.

Не менш дивним чином у таблиці з'явилися новели, які дозволяли рекламувати тютюн у друкованій продукції – яку не можна було кваліфікувати, як ЗМІ; ускладнювали процедуру накладання штрафів передачею справ до суду – замість спрощеної процедури складання протоколів силами інспекцій із захисту прав споживачів; знімали заборону на зображення тютюнових виробів і процесу паління в інших видах реклами тощо.

У результаті отримали ще гірший варіант тексту. Тепер він містить відверті лобістські новації й шпарини для реклами тютюну, і двотижневий тайм-аут від комітету для пошуку чергового компромісу з тютюновим бізнесом.

Ціна кожного "дня компромісів" – 500 підлітків у віці від 15 до 18 років, які починають палити, і з 95% імовірністю ніколи не зможуть кинути.

Леся Оробець, спеціально для УП