Финальная битва между добром и нейтралитетом

Вибори цього року стануть доленосними не стільки для нинішньої влади чи опозиції, скільки для українців у їхньому праві мати краще життя. Сувора правда життя стверджує: немає боротьби між регіоналами і силами світла; є війна між добром і нейтралітетом. Парадокс, але до "добра" не належить більшість опозиційних партій.

Головне досягнення "Помаранчевої революції", яке ще не встигли "роздкрибанити", – чесні вибори – примушує політичних гравців активно боротися за голоси пересічних виборців. Оскільки хвалитися немає чим, заводиться "двигун маніпуляції".

Кожен вигадує неіснуючі досягнення: регіонали звітують про хід реформ, покращення життя вже сьогодні, а всі проблеми – від попередників; опозиціонери намагаються переконати, що попередня влада якісно відрізнялася від нинішньої  і саме тому треба її повернути на керівні посади.

Уважне спостереження за політичною боротьбою між двома таборами – регіоналами та опозиційними партіями – переконує у відсутності фундаментальної різниці між ворогуючими сторонами.

Опозиція активно закликала прийти в День Соборності небайдужих громадян на Софіївську площу, щоб проявити єдність проти свавілля влади. Завдяки знайомому блогеру довідався, що певної кількості учасників, які тримали прапори, зокрема, "Нашої України" і БЮТ, заплатили гроші за участь, а точніше недоплатили, через що виник скандал.

Декілька місяців тому мали подібний штучний мітинг "Україна проти Януковича", який на тій ж Софіївській площі організовував "Фронт змін". В мене питання: в чому полягає суттєва різниця між проплаченими "мітингами підтримки" Партії регіонів та публічними заходами опозиції?

І перші, і другі застосовують одні й ті самі технології, сповідують одинакові принципи та цінності. Для них пересічна людина – це худоба або гарматне м’ясо, яке можна задешево нагодувати і кинути і бій за свої інтереси.

Наступна річ, яка заслуговує на осуд з боку нас, українців, це заява опозиції домовлятися на мажоритарних округах відносно одного спільного кандидата. Під фантомом єдності ховається існуючий вже багато років принцип формування управлінського апарату держави – "кулуарні домовленості".

Тобто керівники опозиційних партій самі між собою будуть вирішувати: хто і де піде – "ви нам тут уступаєте, а ми вам тут". Ніхто навіть не заїкнувся ані про праймеріз, ані про інші механізми визначення "єдиних кандидатів від опозиції".

Ми вже мали в новітній історії України негативний приклад застосування "кулуарної демократії" - у 2004 році перемогли авторитарну владу, але результатами скористалися кар’єристи. Як підсумок подібного рекрутингу "демократичних сил", падіння у більшості міжнародних рейтингів – від проникнення корупції до легкості ведення бізнесу – за яким послідував прихід до влади Януковича з його "командою професіоналів".

Досі жодна з партій не має прозорого механізму формування керівництва політичної сили. Незрозуміло, з яких причин лідерами становляться не заслужені партійці, а просто мішки з грошима чи вже розкручені політики.

Парламентська група "Реформи заради майбутнього" або партія "Фронт змін" деюре нові політичні гравці, але в їхньому складі майже немає нових облич – переважно "загартовані" політики, що мають за плечима чималий досвід з розвалу країни.

Так само незрозуміла природа та джерела їхнього фінансування. Усіх переконують, що бюджети формуються за рахунок ідейних підприємців. Проте ніхто не розкриває їхніх імен та розміри підтримки, на відміну від західних розвинутих країн.

В рамках апокаліптичної для України ситуації силами зла, насправді, є не конкретно Віктор Янукович або його Партія регіонів, а представниками сил світла – опозиціонери на кшталт БЮТ, "Фронт змін", ВО "Свобода" тощо.

Уособленням зла є нейтральне ставлення громадян до відповідних стандартів політичної діяльності, свідома згода продати своє майбутнє і право жити у нормальній цивілізованій державі за декілька гривень "прапоротримання" чи продуктовий набір.

І, навпаки, справжніми творцями добра є ті люди, які відмовляються підтримувати жодну партію, що готова практикувати збочені принципи та впроваджувати хибні механізми у політиці.

Сьогодні жодна опозиційна партія так і не запропонувала суспільству прозорі правила гри. Тому вони не гідні підтримки. Вважайте це черговою ідеологією "противсіхів", але вже давно настав час обирати політиків не за партійними прапорами, а за сповідування конкретних цінностей та переконань.