Почему так ненавидят нынешнюю власть?

Очевидно, що рівень всезагальної ненависті народу до нинішньої влади уже перевищив всі допустимі норми і продовжує зростати. Все те, що говорять, кричать і навіть співають на всіляких вимушених і невимушених зібраннях прості і не дуже люди достойне пера як мінімум Остапа Вишні.

СБУ до таких речей підходить суто аналітично і звичайно відкидає при цьому саме емоційно-амбіційну сутність проблеми. Однак саме в ній, на мою думку, і криються причини всіх сучасних революцій, які потрясають на наших очах світ.

Нинішня ж влада звикла вимірювати все в "бабках" і тому повністю ігнорує не просто думку суспільства, а, перш за все, його національні емоції, гордість, любов і ненависть, страх і мужність.

Пригадую, як не так давно потрапив на одні парламентські слухання. Сидів у Верховній Раді на місці якогось "депутата-комуніста" і з саркастичною посмішкою гортав якийсь порнографічний журнал з депутатської шухляди з голими "тьолками".

Зала була повністю заповнена різними людьми, які навколо мене гомоніли хто українською, хто російською мовами. Виступали різні промовці-експерти, а також народні депутати.

Представники Угорщини і Польщі намагалися говорити українською, що народ зустрів оплесками. І раптом на трибуну "виліз" "український депутат" пан Болдирєв і заговорив російською мовою Що тут почалося! Зала одностайно повстала. Люди свистіли, тупали ногами, плескали в долоні, кричали "геть з трибуни".

Присутній на слуханнях брат колишнього президента Ющенка намагався втихомирити людей у своїй улюбленій манері: та дайте ж людині висловитися. Двічі він звертався до аудиторії, Але виступити Болдирєву так і не дали. Характерно, що найбільше нетерпимо зустріли виступ російською мовою саме російськомовні запрошені на парламентські слухання.

Це абсолютно нове, ще не досліджене явище в нашому житті. Я можу говорити як завгодно, а ось українська влада має виступати тільки українською і ніякою іншою.

Таким чином, реакція на Болдирєва в ніякій мірі не пов’язана з грошима, пенсіями, комунальними виплатами і такими іншими матеріальними речами. І це найстрашніше для нинішньої влади. Ще страшніше для неї те, що вона цього не розуміє.

На цих парламентських слуханнях молодих людей майже не було. Отже ми можемо говорити про реакцію на регіонала Болдирєва людей середнього віку і, так би мовити, апроксимувати її на все суспільство.

А ось на відкритті стадіону в Києві, куди незрозуміло за порадою яких "спеціалістів" пішов пан Янукович була присутня в основному молодь, якій і належить майбутнє.

Такого абсолютного неприйняття керівника держави, яке виразилося в страшному свисті і суцільному улюлюканні я за своє життя не пригадую. Потім це повторилося у Львові, коли освистали вже не саму особу, а її зображення і голос. Чому ж свистіли ці хлопці і дівчата? Хотіли зниження ціни на білети? Ні. Вони прийшли туди безкоштовно.

Їх турбувала в ту мить інфляція, корупція, відсутність перспектив у подальшому житті, клановість суспільства чи його нестримне розшарування? Теж ні.

Реакція була суто емоційна. Люди ображаються за свою державу, свою націю. Вони не хочуть щоб влада торгувала національними інтересами, здавала газотранспортну систему, хочуть вигнати геть імперіалістичну іноземну військову базу з Севастополя, міста української слави.

Вони хочуть потурити Табачника і не хочуть другої державної мови, бо в Німеччині – німецька, у Франції – французька, в Росії – російська, в Португалії – португальська, а в Польщі польська. Все логічно. Чому ж з нас намагається влада зробити алогічних ідіотів?

Складається враження, що влада просто не здатна нічого второпати сама. А підказати їй з тих чи інших міркувань ніхто не може чи не хоче.

Що говорять про наше керівництво вчителі, які навчають дітей, в цьому опусі цензурними словами описати не можна. Президент повністю ігнорує думку освітян і всіляко пролонгує цього незамінного "вченого-історика". А може просто не має повноважень для його звільнення?

Я не знаю. Але на прикладі пана Табачника саме найяскравіше проглядається гасло нинішніх правителів: ви там собі що хочете про нас думайте, а ми будемо робити що захочемо.

Історія однозначно вказує на те, що це ілюзія. Всі без винятку правителі. які намагалися в своїй діяльності ігнорувати думку народних мас закінчили дуже погано. Чим довше – тим гірше.

Петро Масляк, для УП