Суд как цирк

Є такий жарт: життя – як проспект Перемоги в Києві: спочатку Політес, потім РАГС, потім – цирк.

А засідання Апеляційного суду в справі Юлії Тимошенко просто – як цирк. Незважаючи на те що територіально суд знаходиться далеченько від проспекту Перемоги.

Апеляційний розгляд справи Тимошенко дедалі більше дивує своєю абсурдністю й дивакуватістю. "Літаючий" адвокат Микола Сірий, декілька кілець охорони навколо будівлі суду, відмова допускати на "гласне" судове засідання журналістів...

Перелік можна продовжувати майже нескінченно.

На цьому фоні вже перестають дивувати постійні відмови судді на не менш постійні, настирливі й водночас безглузді, у сенсі очікуваності й передбачуваності результату – тобто безрезультатності – вимоги адвокатів змінити Тимошенко запобіжний захід та повернути справу на досудове слідство.

Проте найбільше, напевно, здивувало вчорашнє рішення суду викликати Юлію Володимирівну на засідання й сьогоднішній результат цього рішення. Адже коли вчора судом було вирішено доставити Тимошенко на 10 ранку на засідання, цю новину почали активно поширювати, обсмоктувати й інформаційно підкріплювати.

Навіть тюремники заявили, що головна ув'язнена цілком може ходити й здатна брати участь у засіданні. Дивував хіба що небачений цинізм цієї заяви, а саме той момент, що тюремники відзначили, що Тимошенко рекомендовано більше рухатися. Ну, у нас просто не тюрми й суди, а справжні лікувально-профілактичні процедури!

Однак наступного ж дня головна ув'язнена країни на судовому засіданні не з'явилася, а суддя, не вдаючись у розлогі пояснення, сухо заявила: "Засуджену не доставлено".

Що це? Судова й виконавча гілки влади не змогли узгодити між собою свої дії?

Малоймовірно. Зрештою, усім зрозуміло, що цей процес керується з одного центру, де приймаються всі рішення. Тож неузгодженостей наче бути не повинно.

Чи куратори процесу отямилися, зрозуміли, що Тимошенко таки справді хвора, і не те що не гуманно, а просто дико й по-варварськи знущатися над людиною, примушуючи її трястися в автозаку із хворою спиною? Хоча милосердя й гуманність – теж не слова з лексикону нинішньої влади.

А може, куратори процесу просто ввечері дійшли висновків, що змучена Тимошенко на очах представників ЗМІ – "гарна картинка", як уже доводилосяписати, і поїздка до суду буде їй лише на користь? У цій країні вже стало традицією приймати рішення кулуарно й пізно вночі. Теж навряд чи. Адже за умов недопущення журналістів до суду й безпрецедентного кільця охорони навколо суду Тимошенко просто ніхто б не побачив.

Тож було б бажання привести інкогніто – привезли б. Вони вже демонстрували, як це вміють.

Тому залишається одне припущення. Виклик Тимошенко до суду на засідання 14 грудня 2011 року був банальним інформаційним приводом.

Здавалося б, кому й навіщо це потрібно, і чим вигідно? Проте все просто й прозоро.

Це – елементарний спосіб відволікання уваги.

Замість аналізу змісту справи Тимошенко та процедурного перебігу апеляційного процесу, хай краще обговорюють спочатку те, що Юлію Володимирівну привезуть до суду, а потім – те, що її так і не привезли.

Напевно, десь такими міркуваннями й користувалися ти, хто модерує справу Тимошенко з-за куліс.

Банальне відволікання уваги.

Аби в голову не лізли серйозні думки – спостерігайте цирк.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП