Вот тебе, бабушка, и Януковичев день!

Що не кажіть, а дочекалися, нарешті, старенькі виборці соціальної справедливості від Януковича. 4 листопада на офіційному сайті президента опубліковано солідний документ, "Указ про день соціальної справедливості".

Читаєш преамбулу цього документа, і серце радіє: "з метою привернення уваги... до вирішення питань соціальної справедливості… та необхідності... побудови в Україні суспільства соціальної справедливості та активного впровадження в життя політики і стратегії, спрямованих на її забезпечення"...

Ні, це не обґрунтування відставки уряду Азарова або складання гарантом власних повноважень. Янукович всього лише постановив: "установити в Україні День соціальної справедливості, який проводити щороку 20 лютого – у Всесвітній день соціальної справедливості".

Отаке щастя привалило всім знедоленим, бідним та нещасним українцям на гребені другої хвилі економічної кризи.

Сумно, авжеж, що день соціальної справедливості настане не сьогодні. І навіть не завтра. Аж три місяці чекати. Але виборці Партії регіонів затягнуть паски і доживуть, доживотіють до соціальної справедливості, чи не так? Їм звично… "Ті, кому найважче – вони мовчать, чекають, терплять"…

А ми тим часом згадаємо народне прислів’я, що диму без вогню не буває. І якщо вже на Банковій випустили димову завісу, то явно не "з метою привернення уваги" до пожежі народного гніву з приводу антисоціальної політики хунти регіоналів. Швидше – для відвертання уваги.

Очевидно, можновладцям дуже не хотілося, щоб пенсіонери звернули увагу на законопроект № 9400, внесений урядом майже одночасно із появою указу про "День соціальної справедливості".

У цьому законопроекті, підписаному прем’єр-міністром Миколою Азаровим, пропонується внести зміни до статей 183, 256, 266, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: скасувати негайне виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсій та соціальних виплат і зменшити в 50 разів (!) суму штрафу за невиконання рішення суду.

Тепер замислимось: навіщо уряду переписувати кодекс, коли й так всіх суддів "нагнули"? Зараз суди масово відмовляють пенсіонерам у перерахунку пенсій, та й апеляційні суди тисячами штампують постанови про скасування прийнятих до 2010 року позитивних рішень.

Відповідь очевидна: схоже, влада готова піти на радикальне скорочення пенсій та інших соціальних виплат. Мабуть, знайшли краще застосування кредитам МВФ, аніж латання дірок у Пенсійному фонді.

Такі дії, звичайно, оскаржуватимуться в суді. Всі справедливі позови пенсіонерів та пільговиків не можна буде свавільно відхилити, бо тоді соціальний вибух не забариться, та й платити людям компенсації за присудами Страсбургу потім буде собі дорожче.

От і виходить, що окрім фальшивого "соціального" свята "регіональний" режим хоче створити фальшиве "соціальне" правосуддя.

Суди задовольнятимуть позови пенсіонерів та пільговиків, але ці рішення не виконуватимуться. І чиновники не нестимуть за це ніякої відповідальності.

Або, в крайньому разі, хтось одноразово заплатить мізерний штраф про людське око. Це обмежить права, в першу чергу, чорнобильців, афганців, військових пенсіонерів та дітей війни.

Нагадаємо, що 9 вересня кнопкодави Януковича прийняли в першому читанні законопроект №9127, яким, зокрема, передбачається встановлення Кабміном порядку, що суттєво обмежує соціальні виплати і пільги 16 категоріям громадян.

Метою нового законопроекту від влади Януковича є ускладнення розгляду судових справ, які пов'язані із пенсійним забезпеченням, нарахуванням заробітних плат та соціальних виплат, а також не виплата вже відсуджених грошей.

От таку "соціальну справедливість" готує своїм виборцям Партія регіонів на чолі з Віктором Януковичем та Миколою Азаровим.

Віктор Янукович має запитати себе – а хто ж провокує і підштовхує до революцій? Не якісь там незрозумілі озброєні опоненти, які, за його словами, збираються захоплювати органи влади. До цього підштовхує своїми антисоціальними та антинародними діями саме уряд Азарова.

Суспільству нарешті слід усвідомити, що обіцянки правлячого олігархічного режиму нічого не варті, та об’єднатися у боротьбі за свої права, за людську гідність, за європейське майбутнє України.

Андрій Павловський, народний депутат України, член комітету з питань соціальної політики та праці ВР, для УП