Опасные сценарии власти

Ще першого листопада ніщо не передвіщало біди. На Міжнародних муніципальних слуханнях президент вихвалявся зростанням – заробітних плат, ВВП, промислового виробництва, врожаю та приборканням інфляції.

За таких "очевидних успіхів" зовсім було не зрозуміло якого дідька щоденно бунтують по черзі студенти, "афганці", "чорнобильці", за якими уважно спостерігають з Банкової, з їх величезними стипендіями та пенсіями Та ще й ці набридлі футбольні фанати…

Але ж з цим все одно треба щось робити. Варіантів небагато. Або позбавлятися від бунтарів "закручуванням гайок" або від тих, через кого ці бунти виникають, переставляючи їх місцями чи призначаючи послами.

Спочатку перевагу отримав другий варіант. Владою за тиждень до засідання кабміну була анонсована "кадрова революція" на чолі з головою СБУ. Але в останню мить щось завадило "революціонерам" - чи перестановки вже виходили на друге коло чи то вакантних місць у посольствах не залишилось, а скоріш за все цей варіант до кінця не гарантував настання такої бажаної стабільності у суспільстві.

То ж вимушено з’явився потенційно небезпечний експромт про "скупку зброї і підготовку до збройних нападів на органи державної влади". До речі, в офіційному тексті, який розміщений на президентському сайті про це не згадується.

Але як конкретно підійти до тих "гайок", щоб все виглядало по справжньому. Не об’являти ж надзвичайний стан через зламаний паркан, шаленого пенсіонера з кастетом чи бабусю з ножицями, що шматує президентську власність. Навіть, якщо додати до цього вболівальників і вінок, то все одно буде замало.

От і виникла ця рушниця, яка за твердженням "великого українського поета" Чехова обов’язкова має вистрелити на сцені. І, як мабуть вважає невідомий автор, цим "пострілом" гарантовано вирішуються проблеми бунтів, футбольних "ультрас" та правоохоронців, що дискредитували себе у боротьбі з бандитами (МВС) і іноземними спецслужбами, які спокійно викрали палестинського інженера з харківського потягу (СБУ).

Отже за логікою проблеми та вихідними даними виникають троє головних героїв – "стрілок", "ціль" і "доблесний лицар".

З "стрілком" все зрозуміло. Історії останніх "запорізьких", "макіївських" та "васильківських" "терористів" вимальовують нам фігуру молодої людини, студента чи недавнього студента, який має доступ до Інтернету, з якого дізнається рецепт виготовлення бомби і маскування, додержується націоналістичних поглядів і має факультативну ознаку – вболіває чи то за "Динамо" чи за "Карпати".

З "ціллю" теж ясно. Це не може бути скупчення людей у торговому центрі, стадіоні чи метро, тому що – небезпечно, виникають підозри з мотивами такого акту, створюється загроза очікуваному напливу туристів на ЄВРО - 2012. Залишається (а й так і за ідеєю п’єси) орган державної влади.

Претенденти на роль "доблесного лицаря" всім і так відомі, тому не потребують додаткових умовиводів.

В ідеалі фабула цієї вигаданої вистави має виглядати так.

Студент ( група студентів) , порадившись з "афганцем" щодо тактики бойових дій, маючи націоналістичні погляди від якийсь "Лівої свободи", одягнені у футболки з написом "Спасибо жителям Донбасса…", готуються шпурнути бомбу під колеса автомобіля ненависного їм міністра освіти, в той час, коли він приїде на роботу…

Пазли склалися. Все на місцях – й кому треба "гайки завернути" і орган влади і мінімум ризиків.

Звісно, "доблесний лицар" своєчасно викриє цих негідників і ніхто не постраждає…З огляду на "лицарську фаховість" маємо припустити - "майже ніхто не постраждає".

І ще одно. "Гастролі" мають закінчитися до 20 грудня, до дня повернення до міністерських кадрових питань. Але будемо сподіватися, що цей сценарій, як й можливі схожі на нього, так і залишаться в головах їх авторів і всі "перелякані міністри" будуть і далі перебувати у доброму здоров’ї, так необхідному їм для прискорення президентських реформ а "збройні напади на органи державної влади" виявляться черговим "порожняком від Донбасу".

Юрій Гримчак, народний депутат, політична партія "Народна Самооборона"