Невыездной VS изолированные?

Кожен, хто був на відкритті львівської арени до Євро-2012 отримав масу позитивних емоцій від віртуальної зустрічі з гарантом. Тисячі львів’ян "з особливою теплотою" зустріли полум’яний спіч про здобутки президента у розбудові України.

Не складно уявити, на якому "піднесенні" відбулася б реальна очна ставка з народом. Напевно, досить яскраво уявили собі цю зустріч і в президентському оточенні, якщо навіть побоялися ризикнути на таке.

Ну що ж, послідовно піддаючись власним страхам, президент стає невиїзним за власною ж волею. Бо якщо Тимошенко обмежували у пересуванні країною штучно, то Янукович стає рабом власних фобій цілком свідомо.

Прикриваючись протоколом, візити у регіони стають все більше театральними. Під час останніх відвідин Львова (переважно вертолітом та під пильним і масовим наглядом правоохоронців), лише троє львівських журналістів змогли поставити запитання очільнику держави. Такого не було навіть за Кучми. Та кого це хвилює?

За логікою подій ще трохи і президентська адміністрація мала б осісти у Межигір’ї, оточеному колючим дротом, і звідти передавати свої віртуальні посили до "улюбленого" народу.

На жаль, більш реалістичним видається зовсім інший варіант розвитку подій, за яким Україна перетвориться на суцільне Межигір’я, ізольоване від цивілізованого світу. Схоже, влада тільки цього й прагне.

Про це свідчить логіка розвитку подій: від ув’язнення Тимошенко до ультимативного діалогу з Європою. Їм би лише день простояти та ніч протриматися, а там глядиш, вибори провернуть за власним сценарієм і забезпечать собі щасливе панування ще на кілька років.

А в те, що вибори відбудуться дійсно "демократично", в тому вже не сумніваються навіть найбільші оптимісти. Бурхлива фантазія, керована страхами, вигадає ще десятки кримінальних справ проти Тимошенко, яку перетворять на сумнозвісного Ходорковського, або ж славнозвісного Манделу.

Саму партію можуть відсторонити від виборів за будь-якої нагоди. Практику вони вже здобули на місцевих виборах, коли Львівську "Батьківщину" безперешкодно відсторонили від участі у виборах, а тому повторити готовий сценарій на всеукраїнському рівні ніщо не завадить.

Можна лише спрогнозувати реакцію інших опозиційних партій – ми це вже бачили під час місцевих виборах на Львівщині.

А вертикаль влади вистроєна щільними рядами і по росту!

Територіальні виборчі комісії – ручні (складаються з представників дев’яти провладних партій), ЦВК озброєна провладною більшістю, Верховний суд України "прикарманять" за рахунок кількісного збільшення маріонеточних суддів, усуваючи керманича – невигідного Онопенка.

Опозиція – розрізнена та пошматована – нікого не лякає. Силові структури – під тотальним управлінням. ЗМІ – приборкані олігархами. Європа – не указ. Росія – дороговказ і так далі.

Та й взагалі, що їм завадить, для прикладу, взагалі перенести вибори? З місцевими ж вони так зробили. Знайдуться "переконливі аргументи": брак коштів, фінішна пряма до Євро 2012 і ще тисячі "красномовних" фактів.

А український народ буде і далі собі обурливо свистати на стадіонах, гнівно обговорювати владу на вулицях, співчутливо згадувати про Тимошенко, Луценка та інших, хто сьогодні у в’язниці, при яких життя було іншим, як не крути…

Скажете, занадто песимістично? Так, занадто. Але як інакше пробудити власний страх, який змусить прокинутися від байдужості?

Роман Ілик, лідер Львівської "Батьківщини", спеціально для УП