Dziękujemy mieszkańców Donbasu!

Cпостерігати за діями нашої влади іноді сумно, іноді весело, але завжди – повчально. Особливо у тих випадках, коли крізь піар-лоск костюмів та вольових облич раптом пролазить щось справжнє – те, що заховане глибоко в душі. Як, наприклад, вікопомний пасаж про жінок, що роздягаються навесні.

А проте найбільш показовою, тобто такою, яка і справді показує, що у діється у владних душах, можна вважати історію з футболками "Спасібо житєлям..." (далі ви знаєте).

Як ви гадаєте, чи існують в природі варіанти лайки, які не застосовувалися до чинної влади усно та письмово? Навряд чи.

І завдяки інтернету, СБУ та телебаченню усі вони гарантовано досягли вух Банкової. Не перших вух, але якихось надцятих – точно. Це взагалі доля будь-якої відомої людини – чути на свою адресу неприємні слова, така собі плата за популярність. А тим більше, коли відомою людиною є політик – політиків у нас не люблять навіть дужче за світських левиць.

Отже у досвідчених "телепузиків" насправді давно вже виховався імунітет до будь-якої лайки. "Собака гавка – вітер носить" – приблизно так ставляться вони до проявів агресивної словесності.

І раптом безневинна на перший погляд кричалка, що її виконали уболівальники на футболі, тягне за собою виклик до міліції організаторів фан-сектору і мало не відкриття кримінальної справи. А коли доходить до футболок, які, до речі, не містять другої, власне лайливої частини вірша, починається повний неадекват.

У хлопця, який відмовляється зняти з себе таку футболку, стріляють з вогнепальної зброї. Фірму, на якій власне друкують крамольні написи, починають бомбити усіма можливими способами, господаря намагаються закрити, мініатюрну акцію протесту на Майдані розганяють за допомогою "Беркута", аналогічний виступ під Банковою просто змітають, не приховуючи того, що закон тут ні до чого.

Жодних судів, жодних приписів – "Не будете ви тут демонструвати", і все. Бідолашний підприємець, що не хоче здаватися, вимушений тікати за кордон – коротше кажучи, справжня вендетта або роман Чейза, втілений в Україні.

На думку одразу спадає інша історія, що трапилася одинадцять років тому – коли журналіста, який вів передачу на дуже маленькій ФМ-станції убили за особистим наказом міністра, який у свою чергу посилався на накази перших осіб держави. Відрізана голова, в якості виконавців – міліцейські генерали... Просто фільм жахів.

У чому справа? Звідки така бурхлива реакція? Значить вдарили по болючому.

Не знаємо точно, що там трапилося свого часу у Кучми, Литвина чи Кравченка, дасть Бог, суд над Пукачем проллє світло на справжні пружини тих подій.

Але як письменники – а письменник завжди є психологом – спробуємо розібратися у механізмах теперішньої екзотермічної реакції на безневинні футболки.

Ще і ще раз – не може президент так болісно сприймати лайливі слова на свою адресу. Хоч би через те, що цих лайливих слів занадто багато, і він просто фізично не встигне.

Те, що збурило душі представників влади, повинно бути захованим десь глибоко у підсвідомості, а значить у далекому минулому. Що там було у минулому? Неправедний (як зараз вважається) суд? Зона?

Звернімося до фахівців.

"Гегемонна гомофобія спрямована на встановлення відносин залежності та підпорядкування, демонстрацію та закріплення статусних відмінностей. Цьому сприяє культ агресивної маскулінності та гетеросексизм, активно насаджуваний ЗМІ та поп-культурою. Вона найбільше виявляє себе у замкнених чоловічих спільнотах (тюрма, армія і т. ін.)"

Ключове слово тут – "тюрма", а зовсім не "армія".

Той, хто спілкувався з колишніми зеками, мабуть, звертав увагу на їхнє не зовсім адекватне ставлення до сексуальної тематики взагалі і до нецензурної лексики зокрема. Злодії "в законі", наприклад, не вживають матюків. Це дуже ввічливі люди. І не через те, що складають іспит "на інтелігентність". А через те, що злодії завжди шукають приводу вчепитися до людини.

Саме звідси знамените "фільтруй базар", бо за базар вчепитися найлегше. "Іди на ..." – для більшості це абстрактна лайка, а для людини, що сиділа на зоні – звинувачення у гомосексуалізмі. Бо вони розглядають кожне слово буквально. І славетне слово з трьох літер – це не просто слово, а назва статевого органу. Чисто і конкретно.

Якщо когось посилають на цей орган, значить звинувачують у нестандартній статевій орієнтації. А це вже треба або довести, або відповісти.

Ну а що вже казати про слово "педераст", яке Хрущов свого часу скоротив до "підараса". За законами вільного світу – це просто лайка.

Пам’ятаєте вікопомний анекдот про "в гарному сенсі слова"? Однак за законами зони – це найвища образа. Адже гомосексуалізм на зоні – це не тільки сексуальна орієнтація, але й соціальне розшарування. Гомосексуаліст у таборі – нижча каста, парія, недоторканий.

Саме звідси – перебільшена реакція на, здавалося б, безневинну кричалку.

"Відкрили Америку! – скаже хтось, – Хіба ми не знаємо, що Янукович замість служби в армії обрав собі тюремні нари?"

Звісно, знаємо. Але це – незайве нагадування про те, що попри подвійну несудимість Лідера, влада продовжує існувати у блатній системі координат. І в тій-таки системі працюють представники МВС, які, за законами психології, перейняли на себе соціальну модель своїх "підшефних", а віднедавна – керівників.

І водночас це – застереження для тих, хто розраховує якимось чином вплинути на позицію влади.

Бо на зоні окрім гомофобії існує чіткий культ сили.

Тільки силу вони розуміють, тільки до неї прислухаються.

І зайвий доказ тому – вила та лопати в руках донецьких пенсіонерів, які не побоялися піти на штурм облради. От власне за це ми тепер по-справжньому можемо скандувати:

Спасибі жителям Донбасу!