Бунт?..
Захоплення Донецької облдержадміністрації протестуючими пенсіонерами – непересічний факт, який говорить про майже тектонічні зсуви в суспільній свідомості українських громадян. Звичайно, подібне вже траплялося, наприклад, у Львові.
Та й взагалі "вогнища" силового протистояння громадян і влади з початком президентської каденції Януковича виникають дедалі частіше – у тій чи іншій формі.
Проте що означає саме цей факт – понеділкове захоплення Донецької ОДА мітингувальниками?
По-перше, усе виглядало досить театрально: вили, лопати, скривлені від люті обличчя, що можна бачити на фото. Створювалося враження певної штучності, опереточності того, що відбувається. Як у 1648-му, коли польську шляхту "брали на вила". Ніби хтось розігрує історичну сценку, погано знаючи історію.
І вже з'явилися відповідні коментарі, зокрема, голови ОДА Андрія Шишацького, про те, що останні акції в Донецьку – чиясь зорганізована провокація.
Проте, видається, ті, хто так каже й так оцінює ці події – надто відірвані від життя.
Це просто звичайні люди! Реальні люди, втомлені бідністю, розчаровані "покращенням", знесилені безвихіддю. Люди, які не бачать для себе іншого шансу на справедливість, іншої надії на захист прав, окрім силового протесту.
І тому вони просто беруть вили – бо більше нічого.
І просто ідуть із понуреними чи роздратованими обличчями, бо їх довели до стану відчаю.
По-друге, вкрай важливо, що захоплення ОДА сталося саме в Донецьку. Це найкращий показник настроїв, які панують серед базового електорату ПР і президента Януковича. Подібну акцію у Львові можна виправдати. З ідеологічної точки зору – "бандерівщиною", з політичної – несприйняттям "проросійської", "східної" і так далі влади.
Однак у Донецьку таку поведінку людей можна пояснити лише одним – повним провалом економічних "реформ" влади й остаточною зневірою в міфі про "покращення". А загалом – розчаруванням.
По-третє, вочевидь, люди, які пішли з вилами на будівлю ОДА, не бачать жодної альтернативи ПР і Януковичу на електоральному полі. Вони не збираються чекати виборів, адже не голосуватимуть за жодні "інші" політсили. Вони зневірилися в електоральному методі реалізації демократії й перейшли до прямого способу – на жаль, силового.
По-четверте, захоплення ОДА – ще один приклад того, як у наших людях може прокидатися солідарність. Адже майже немає сумнівів, що суттєвим поштовхом до маленького повстання протестуючих сталазагибель – чи вбивство?!.. – шахтаря-інваліда Геннадія Конопльова.
Зрештою, варто згадати відомий вислів про те, що це революції творяться в столицях, а бунти починаються в провінціях. Чи не є маленьке за масштабами захоплення ОДА початком великого бунту?
Адже в Північній Африці все теж починалося з "маленьких" подій.
Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція Concept GRoup, спеціально для УП