Грань компромиссов, или тупик

5 жовтня Верховна Рада розглядала законопроекти опозиції. Головна увага преси була прикута до проектів законів, так чи інакше пов’язаних з декриміналізацією статей звинувачення Тимошенко та Луценка. Всі законопроекти були відхилені.

Влада, в особі парламентської більшості, дала ясний сигнал як українській так і зарубіжній громадськості, що ні на які компроміси з політичними опонентами вона не піде, а буде грати за своїми правилами.

Зміст їхньої позиції, по-моєму, полягає в дещо перефразованих словах Висоцького-Жеглова. У їхній редакції знаменита фраза виглядає наступним чином: "Оппозиционер должен быть назначен вором и осужден. Будет ли он сидеть в тюрьме – решаем мы".

Далі – все згідно з принципом: "Я начальник – ти дурень".

Чи сприйме, вірніше проковтне, українське суспільство такі підходи – велике питання. І як воно зможе відповісти цивілізовано: виборами і референдумом чи бунтом, як відомо, безглуздим і нещадним теж питання, але відповість, бо буйних стає все більше і нові вожаки не забаряться.

Ні Євросоюз, ні США однозначно не сприймуть таких підходів і розрекламована "євроінтеграція" у виконанні нинішньої влади стане процесом формальним і безперспективним.

Безкомпромісна влада сама себе заганяє в глухий кут, опозиція дійшла до межі компромісів за яку заходити неможливо.

Верхи не можуть – низи не хочуть. Що це означає?

І все через упертість влади.

Але журналісти не звертали уваги на другу частину засідання, де парламентська більшість вела війну вже не з сучасністю, а з минулим, або трактувала його по своєму, часом анекдотичним чином.

Зокрема, зусиллями фракцій Регіонів та комуністів була провалена постанова про відзначення 100 річчя Героя України Олекси Гірника.

Аргументів проти як таких не було. Але пропозиція Зубанова перенести відзначення на регіональний рівень – не коректна, бо Олекса Гірник зробив свій чин не у Львові на Площі Ринок, і навіть не на Хрещатику, а прийшов на Чернечу гору до Шевченка.

З комуністами ситуація зрозуміла вони були й залишилися противниками українських героїв. Складніше з Регіонами. Фактично депутати цієї фракції нічого не вирішують самостійно, вони лише кнопкодавством фіксують рішення, нав’язані їм ззовні.

Регіонали-галичани показали свою повну невпливовість у цій владі у будь-яких питаннях. Хоч дехто з них підтримав постанову своїм голосуванням (за що я їм вдячний) ситуації це не змінило.

Висновок: діюча влада не хоче ніяких компромісів ні з живими (Юлія Тимошенко, Юрій Луценко), ні з мертвими (Олекса Гірник) борцями за цивілізовану Європейську Україну.

Але чомусь хоче у Європу? Які вона має для цього підстави?

А українська Україна буде і будуть визнані всі її герої і ювілей Олекси Гірника відзначений буде, хай на громадському рівні, але всеукраїнському. І регіонали ці процеси не зупинять, бо неможливо зупинити час.

І на завершення хочу подякувати всім депутатам і не депутатам за підтримку Героя України Олекси Гірника.

Зрештою український народ і без голосування знає своїх героїв.

Євген Гірник, голова фундації імені Олекси Гірника, для УП