Беззащитное право на защиту

На сучасному етапі розвитку української політико-правової системи є декілька причин, що перешкоджають реалізації закріпленого у статті 129 Конституції принципу змагальності сторін в процесі здійснення судочинства.

Перша причина полягає у відсутності реальної незалежності судової гілки влади. Українські суди цілком і повністю є залежними від виконавчої влади, що негативно впливає на забезпечення законності у прийнятті судових рішень.

Особливо яскраво це було продемонстровано у так званих політичних процесах. Мова іде про судовий розгляд кримінальних справ екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Заполітизованість нинішньої судової влади не дає можливості суду зайняти незалежну позицію і винести справедливий і обґрунтований вирок.

Разом з тим, судді Кірєєв і Вовк систематично порушують закон і не несуть за це ніякої відповідальності, незважаючи на те, що в кримінальному законодавстві України є 375 стаття, яка передбачає відповідальність за винесення суддями неправосудного вироку чи рішення, постанови чи ухвали.

Проблема практичної реалізації цієї статті полягає в тому, що органи прокуратури, які можуть порушувати кримінальні справи проти суддів, також є залежними від політичної кон’юнктури.

Очевидно, що призначений президентом генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори будуть, у першу чергу, виконувати волю президента, а вже потім звертати увагу на Конституцію і закон.

Повна залежність прокуратури, суду та правоохоронних органів від президента, відсутність реальних механізмів забезпечення контролю за діями влади з боку парламентської опозиції та народу дозволяє нинішній владі ігнорувати закони та встановлювати в Україні тоталітарний режим і диктатуру.

У зв’язку з цим, останнім часом Українська держава все більше стає схожою на східну деспотію, що перешкоджає їй розвиватись за принципами західної демократії.

Для забезпечення демократичного розвитку країни та правосуддя Україні потрібна конституційна реформа, яка має забезпечити баланс між гілками влади та запровадити реальні механізми контролю за діями влади з боку народу, який, відповідно до статті 5 Основного Закону є єдиним джерелом влади в Україні.

Також, необхідно провести і судову реформу. Для забезпечення змагальності в судовому процесі має бути забезпечена реальна незалежність судової гілки влади. Судова система має бути простою і зрозумілою. Основним завданням суду має бути врегулювання конфліктів та прийняття законних і справедливих вироків і рішень.

У зв’язку з цим має бути вирішене і питання кадрового відбору суддів. Враховуючи національний досвід, у вирішенні цієї проблеми, а також досвід зарубіжних країн, було б доцільно більше уваги звернути на досвід призначення суддів у США.

Особливий інтерес для України може мати так звана "массачусетська система" призначення суддів, яка, за свідченнями американських дослідників права, є на сьогоднішній день найбільш ефективною.

Для забезпечення змагальності сторін у судовому процесі потрібно вирішити і питання забезпечення обвинуваченому права на захист. Порушення цього права стало звичним явищем в українській систем правосуддя.

Як приклад знову можна навести справу Юлії Тимошенко. Кожен громадянин України мав можливість спостерігати як суддя Кірєєв, видаливши із судової зали підсудну Тимошенко, не дав їй можливості заявити клопотання про допуск адвоката.

Наступна дія судді була ще більш протиправною. Суддя Кірєєв не допустив до участі у справі адвоката Олександра Плахотнюка незважаючи на те, що останній надав судді всі необхідні для участі у справі документи.

Таким чином, суддя вчинив дії, які містять ознаки злочину, передбаченого статтею 374 КК України (порушення права на захист), але не був притягнений за протиправні дії до передбаченої законом відповідальності.

Аналогічна ситуація відбувається і на стадії досудового слідства. Співробітники правоохоронних органів системно вчиняють дії, які не дозволяють громадянам своєчасно отримувати кваліфіковану юридичну допомогу, що в кінцевому результаті призводить до винесення судами неправосудних вироків та засудження невиправдано великої кількості осіб непричетних до вчинення інкримінованих їм злочинів.

Так, наприклад, 26 вересня цього року адвокат Юрій Мартиненко протягом 10 годин намагався зустрітись із своїм підзахисним, але слідчі Оболонської районної прокуратури всіма силами перешкоджали адвокату в реалізації його професійних обов’язків та не дозволяли його підзахисному реалізувати своє конституційне право на юридичну допомогу.

За таких обставин, конституційна норма, де визначено, що Україна є правовою і демократичною, залишається нереалізованою.

Для забезпечення народовладдя та реалізації принципів верховенства права, Україні потрібна конституційна і судова реформа, у результаті якої суд має стати повноцінною і незалежною гілкою влади. Без створення незалежного і справедливого суду побудувати демократичну і правову державу буде неможливо.

Олег Березюк, голова Українського юридичного товариства, для УП