Деньги на здоровье есть!

В державному фінансуванні системи охорони здоров’я протягом останніх років спостерігається позитивна динаміка. Щорік фінансування збільшується. Але 2012 рік претендує на рекорд, бо закладено майже на 14 мільярдів гривень більше, ніж торік.

Зрушення суттєві, якщо вимірювати їх у мільярдах гривень. Якщо ж у відсотковому відношенні до ВВП – картина майже стабільна. Як видно з діаграми – фінансування галузі наступного року на рівні 2008 – 3,7% від ВВП.

Виходить, що рекордні за часи незалежності 56 з лишком мільярдів на систему охорони здоров’я – це не стільки пріоритетне ставлення до галузі, скільки відображення зростання внутрішнього валового продукту.

Очевидно, що відсоток від ВВП, виділений на охорону здоров’я, свідчить не про можливості держави утримувати медицину, а саме про пріоритетність у ставленні до фінансування галузі. І в цьому сенсі підстав для оптимізму значно менше.

Якщо ми прагнемо збудувати ефективну національну систему охорони здоров’я, варто дослухатись до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Згідно із ними, видатки на потреби галузі мають складати не менше 5% ВВП. У нас на 2012 рік – 3,7%. Виходить, що до стандартів ВООЗ нам не вистачатиме щонайменше 1,3% ВВП, тобто 19 мільярдів гривень.

Де їх взяти? Є кілька варіантів.

Державне фінансування системи охорони здоров’я 2008-2012

Вважаю, що можемо радикально збільшити акцизи на тютюнові та алкогольні вироби. У порівнянні з країнами Євросоюзу, в Україні ці ставки найнижчі. В Європі максимальна сумарна акцизна ставка на сигарети у Великобританії – 74%, мінімальна у Швеції – 57%, а в Україні – 44%. ВООЗ рекомендує, щоби у вартості цигарки акциз складав 70%.

Найбільші європейські акцизи на алкоголь у Швеції – 5500 євро за гектолітр чистого алкоголю, найменші в Болгарії – 550 євро. В Україні – 387євро.

Виходить, що українська ставка на етиловий спирт менша від мінімальної в Євросоюзі на 40%, а від максимальної – в 14 разів! Відчуваєте потенціал? Йдеться про додаткові 7-8 мільярдів гривень надходжень.

Навряд чи хтось наважиться переконувати, що цигарки й випивка корисні, чи більше того – необхідні. Навпаки, прогнозую, що куритимуть і випиватимуть українці менше, бо тютюн з алкоголем стануть менш доступними.

Варто піти далі. Знову ж таки європейський досвід – податок на малокорисні харчі. Свіжий приклад Данії – тамтешня влада запровадила податок на насичені жири, тобто на жирну їжу. Цей крок спрямований на пропаганду здорового харчування.

Таким чином данці прагнуть за наступне десятиліття збільшити середню тривалість життя в країні на 3 роки. Норма для мешканців не нова – вже другий рік там оподатковуються солодощі, шоколад і морозиво.

Ближча до нас Угорщина – там парламент вирішив обкласти податком продукти з високим вмістом цукру та солі. Опоненти його вже назвали "гамбургерним митом", але все ж – це не лише гроші, оскільки уряд Угорщини розраховує на додаткові 75 мільйонів євро, а й турбота про здоров’я людей.

Згадаю ще про консерванти, емульгатори й стабілізатори. І наголошу –я не проти цукру чи солі, я проти їхнього надмірного вмісту в харчах – як кажуть поляки: "що занадто, то не здраво".

Податок на додану вартість на ліки теж має відігравати бюджетоутворюючу функцію. Наприклад, 10% пільгової ставки ПДВ на ліки – це близько 3 додаткових мільярдів гривень. Я "не відкриваю Америку", в тому чи іншому вигляді в більшості європейських країнах цей податок є. Умова одна – щоб ці гроші йшли в бюджет і саме на охорону здоров’я. Конкретно – на 100%-ве відшкодування пацієнтам вартості найнеобхідніших ліків.

Звісно, можливості державного бюджету обмежені, а всі перераховані мною можливості навряд чи повністю вирішать питання фінансування системи охорони здоров’я за європейськими стандартами.

І тут зверну увагу на могутній стихійний фінансовий потік – гроші людей. Саме гроші людей, які вони й так зараз витрачають на охорону здоров’я із власної кишені, іноді напівлегально, у вигляді бинтів, рукавичок, шприців, таблеток і "подяк" медперсоналу.

За оцінками ВООЗ, українці щороку, незважаючи на 49-ту статтю Конституції, яка "гарантує" безкоштовність медицини, платять готівкою 42-45% всіх витрат на охорону здоров’я.

В цьому році – це близько 30 мільярдів! І левову частку цих ресурсів ми тратимо без розуміння, за що платимо, чи дійсно треба купувати саме ті ліки й саме в такому обсязі, як нам сказали у лікарні, чи всі призначені діагностичні й лікувальні процедури є справді необхідними, і чи справедлива та вартість, яку доводиться врешті-решт сплачувати.

Переконаний, ці ресурси мають бути перенацілені та ефективно і контрольовано використані, як це є в усіх без винятку європейських країнах. Йдеться про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.Але це окрема об’ємна тема, варта окремої уваги…

Володимир Дудка, засновник Українського фонду "Здоров’я" для УП